Китаєзнавчі дослідження

ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ «КИТАЙСЬКОЇ НАЦІЇ» З ЧАСІВ ДИНАСТІЇ ЦІН ДО СЕРЕДИНИ ХХ СТ.

В. Б. Урусов — 2024-11-01

У статті розглянуто процес формування концепції «китайської нації» з часів династії Цін до середини ХХ століття, її поширення та вплив на сучасний Китай. Визначено період появи терміну «нація» та ініціаторів його використання. Підкреслено роль Лян Цічао у використанні, поширенні й дослідженні історії еволюції концепції «китайської нації». Відзначено, що становлення та поширення сучасної концепції китайської нації відбувалось у початковий період Китайської Республіки. Заснування Китайської Республіки створило умови для чіткого формулювання поняття «китайської нації» та його загального визнання. Інтеграція п’яти національностей і сприяння рівноправній інтеграції національностей стали консенсусом різних політичних сил у ранній період Китайської Республіки. У перші роки Китайської Республіки сучасна концепція китайської нації переважно сформувалася. Після руху 4 травня, особливо після 20-х років ХХ століття було сформовано загальну концепцію китайської нації. Термін «китайська нація» було вписано в політичні платформи Ґоміньдану й Комуністичної партії та його почали все частіше використовувати в Китаї. Під час десятиріччя громадянської війни відбувалося зміцнення й поглиблення символічної ідентичності «китайської нації». Після створення Нанкінського національного уряду в 1927 році, особливо після формального об’єднання Китаю наступного року, чітко визнано концепцію «великої китайської нації». Агресія японського мілітаризму сприяла безперервному поглибленню ідентичності «китайської нації», загальна концепція об’єднаної «китайської нації» поширилася країною. До і після антияпонської війни відбувалося значне поширення сучасної концепції китайської нації. З початку 1940-х років Чан Кайши та націоналістичний уряд просували концепцію єдиної китайської нації на основі об’єднання пʼяти національностей – ханьців, маньчжурів, монголів, хуей і тибетців у єдине ціле. У той час КПК створила концепцію китайської нації, у якій кілька національностей рівноправно існують, об’єднуючись в одну велику спільноту. Антияпонська війна нарешті міцно закріпила концепцію об’єднаної сучасної китайської нації у свідомості переважної більшості народів Китаю і закордонних китайців. Розглянуто окремі публікації китайських дослідників концепції «китайської нації» на початку ХХІ століття.

ДОСВІД КИТАЮ У РОЗБУДОВІ РИНКУ ЗЕЛЕНИХ ОБЛІГАЦІЙ: ПРІОРИТЕТНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ УКРАЇНИ

А. Ю. Фролов — 2024-11-01

Останні роки китайський ринок зелених облігацій розвивався динамічними темпами. Китаю вдалося не тільки створити власний величезний ринок зелених облігацій, а й закласти міцний фундамент для подальшого його розширення. Автором проаналізовано особливості китайської політики з розвитку ринку зелених облігацій, розробки внутрішніх стандартів і програм. У статті досліджується внутрішній інституціональний процес гармонізації внутрішніх стандартів з міжнародними практиками, наводяться приклади політик і програм, що сприяли перманентному зростанню китайського ринку. Після оголошення Китаєм зобов’язань досягти граничного піку викидів парникових газів та вуглецевої нейтральності до 2030 та 2060 років, позиції Китаю в просуванні порядку денного щодо озеленення міжнародної фінансової системи значно посилилися. Китайські стандарти для зелених облігацій були уніфіковані всередині країни, відповідали міжнародним аналогам та одночасно враховували національні екологічні пріоритети. Зросла довіра до китайського ринку зелених облігацій серед інвесторів. Автором ідентифікуються фактори, які могли вплинути на розвиток китайського ринку зелених облігацій. Найближчі десятиріччя Китай суттєво впливатиме на розвиток світового ринку зелених облігацій. У статті наводяться гіпотези, чим досвід Китаю може бути цінним для України. Автором охарактеризовано законодавство України і порівняно його з китайським. Виявлено прогалини в українському регулюванні, що заважають виходу емітентів зелених облігацій на боргові ринки. На основі вивченого китайського досвіду автором сформовано стратегічні напрями, що сприятимуть розвитку українського ринку зелених облігацій та залученню інвесторів.

ВАРІАТИВНІСТЬ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ ІНТЕРПРЕТАЦІЙ ПОЕЗІЇ «МІЙ ШЛЯХ» ЛЕСІ УКРАЇНКИ КИТАЙСЬКОЮ МОВОЮ: ІМАГОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

К. Ю. Бенедік — 2024-11-01

На початку XX ст. «Рух за нову культуру» в Китаї ознаменував процес модернізації китайської літератури. У пошуках нових ідей китайські літературознавці почали активно перекладати світову літературу. Українська література не стала винятком, оскільки її провідні ідеї виявилися актуальними для китайського суспільства. Як результат, з’явилися переклади творів Лесі Українки китайською мовою. Творчість української поетеси згодом була широко представлена в Китаї, лише вірш «Мій шлях» був перекладений китайською мовою тричі: Ґе Баоцюанем у 1948 році, Ланем Манем у 1987 році та Лі Хаєм у 1995 році. Мета цієї статті полягала у виявленні актуальності даної поезії для літератури реципієнта, а також дослідження стратегій відтворення її ліричного суб’єкта крізь призму чужої культури. Шляхом проведення текстового аналізу у статті було досліджено особливості трьох китайських адаптацій вірша «Мій шлях» крізь призму імагології. Під час дослідження було виявлено методологічну й образну спорідненість китайських перекладів, попри їх лексичну різноманітність. Китайські перекладачі послуговувалися різними російським підрядниками в процесі перекладу, що в подальшому вплинуло на форму та лексичні трансформації, проте провідні ідеї пошуку себе та романтичні образи природи, змальовані Лесею Українкою, а також соціально-історичні особливості китайської культури, дали змогу перекладачам емоційно наблизити тексти перекладів до китайського реципієнта. З погляду імагологічного аспекту було досліджено основні методи та стратегії перекладів, а також відтворення образів чужої культури крізь призму своєї. Задля конотативного й емоційного наближення тексту перекладу до читача китайські перекладачі здебільшого послуговувалися стратегією доместикації. Так, за допомогою методу реномінації реалії з тексту оригіналу були заміщені реаліями, близькими до китайської культури. Прикметним є також тяжіння китайських перекладачів до вживання ченʼюїв (китайських ідіом) і традиційних поетичних образів, з метою наближення перекладу до культури реципієнта. Зважаючи на особливості китайської поетичної традиції, китайськомовні адаптації поезії «Мій шлях» позбулися мотивів революційності та виклику, які простежувались у російськомовних підрядниках, тим самим відобра- зивши романтичні ідеї пошуку свого шляху і призначення, та роздуми над ідеалами митця, закладені Лесею Українкою.

ТЕКСТОВИЙ МОДУС ОБРАЗІВ ОСЕНІ У ТВОРАХ КЛАСИЧНОГО КИТАЙСЬКОГО ЖИВОПИСУ З КОЛЕКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ МИСТЕЦТВ ІМЕНІ БОГДАНА ТА ВАРВАРИ ХАНЕНКІВ

М. Ю. Логвин — 2024-11-01

Статтю присвячено семіотиці написів на творах класичного китайського живопису. Цільове дослідження виконано на вибірці з колекції Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (тут і далі – Музей Ханенків). Вибірку звужено до семи творів, об’єднаних темою осені. Для аналізу зв’язку між зображенням і текстом на творах класичного китайського живопису автор послуговується як сучасною західною теорією мультимодальності, так і традиційними китайськими критеріями оцінювання мистецького твору з погляду гармонійного поєднання в ньому живопису, поезії та каліграфії. Особливу увагу приділено лінгвістичним явищам полісемії та омофонії, що часто лежать в основі символіки китайського мистецтва. Цитати з класичної поезії, що фігурують у написах на багатьох творах живопису, розглядаються з погляду асоціацій, які вони мають викликати у глядача на основі його інтелектуального, емоційного й навіть сенсорного досвіду. Ураховано також екстралінгвістичні фактори, як-от вплив філософсько-релігійних учень Китаю на формування його мистецької традиції та історія колекції китайського мистецтва в Музеї Ханенків. Інтерпрета- ція екстралінгвістичних факторів і застосування різних підходів до аналізу творів китайського класичного живопису дає змогу зробити висновок, що у творах з музей- ної збірки текстовий модус відіграє важливу роль у розумінні повідомлень глядачам через символіку зображень. Семантика модусу зображень і семантика модусу тексту можуть взаємно доповнювати одна одну, створюючи нові смисли, значно складніші за початковий смисл зображення, що є опірним елементом у системі зображення – текст у класичному китайському живописі. Переклад і коментар куратора щодо образів та їхніх значень долає культурні бар’єри й ефективно залучає аудиторію до взаємодії з мистецькими творами. Семантика твору класичного китайського живопису, прочитана куратором, вербалізується й перетворюється на модус тексту. Музейні програми, пристосовані для різних аудиторій, зокрема людей із сенсорними порушеннями, мають потенціал транслювати розшифровані смисли не лише у вигляді кураторських лекцій, але й у більш сміливих формах представлення, що можуть залучати менш традиційні модуси.

ЛЯО ЇМЕЙ. ЗАКОХАНИЙ НОСОРІГ

О. Воробей — 2024-11-01

П’єсу «Закоханий носоріг» драматургині Ляо Їмей називають класикою сучасного китайського театру. Вона була написана в 1999 р. і того ж року вперше поставлена на театральній сцені чоловіком авторки Меном Цзінхуеєм, одним з найбільш впливових режисерів експериментального театру. Твір витримав вже близько 2,5 тис. постановок, зібравши аудиторію понад мільйон глядачів. Це історія про нестямне кохання доглядача зоопарку Малу до своєї сусідки Мінмін. Упертість та відлюдькуватість юнака нагадують характер носорога Тули, яким він опікується. Подекуди й поведінка юнака нагадує звірину: поганий зір допомагає розпізнавати людей за їхнім запахом, а Мінмін асоціюється з ароматом лимонної жувальної гумки. У розлогих монологах Малу часто розмірковує над тим, що в сучасному житті немає місця романтичному коханню, яке оспівується в класичній китайській літературі. Попри свою токсичну закоханість в іншого, Мінмін відповідає Малу взаємністю, але їхні стосунки імпульсивні, деструктивні, а отже, короткотривалі. Затьмарений жагучим коханням хлопець викрадає дівчину й готовий схилити небо та зорі до її ніг, але поза обіцянками в нього нічого немає. У відчаї він забиває свого єдиного друга – носорога Тулу – і жертвує у ім’я Мінмін тим, що має – серцем вбитого носорога і самим собою. Ляо Їмей вдалося зафіксувати у п’єсі екзестинційну тривогу молодого покоління на зламі тисячоліть, яка виражається в невизначеності, сумнівах і бажанні знайти свою ідентичність. Як слушно зауважують більшість критиків, п’єса «Закоханий носоріг» стала своєрідною «Біблією кохання», оскільки палкі, нестримні, безрозсудні, а подекуди по-звіриному інстинктивні стосунки між Малу та Мінмін – це саме те, що наразі бракує романтичним відносинам сучасної китайської молоді в умовах глобалізації та урбанізації. Ляо Їмей свідомо перенаситила п’єсу гіперболами, сатирою та гротеском, щоб іронічно змалювати життя людей у нову епоху, де панують чіткі правила споживацтва, а кохання може бути стандартизоване тренувальними курсами. Сценічна архітектоніка п’єси вражає своєю незвичайністю, оскільки поєднала елементи театру абсурду Ежена Йонеско, фрагменти епічного театру Бертольда Брехта та власне традиційного китайського театру, що загалом виявляється в абсолютно нереалістичному часі й історичному контексті, драматичній непослідовності, розлогій декламації монологів та діалогів у бік аудиторії, пісенних вставках з оціночною функцією, майже повній відсутності декорацій.

«ДОГОВІР ПРО КУПІВЛЮ РАБА» ВАН БАО. ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ТА АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ СТАРОДАВНЬОГО ТЕКСТУ

Ю. С. Христолюбова — 2024-11-01

На сьогодні найдавнішим письмовим джерелом зі згадкою чаю вважається твір Ван Бао «Договір про купівлю раба», датований 59 р. до н. е. У китайському науковому співтоваристві досі тривають суперечки щодо відновлення автентичної версії тексту, його інтерпретації та перекладу сучасною китайською мовою. Не маючи загалом інших письмових згадок про чай у той період, нам доводиться серйозніше ставитися до художнього твору й розглядати його у якомусь сенсі як джерело наукових даних. Крім факту використання чаю в період Західна Хань, дослідників цікавлять згадані в тексті господарська діяльність маєтку чиновника та перелічені регіони торговельного обміну, які розглядаються в контексті вивчення побутового й економічного життя стародавньої території Сичуані. Таким чином, літературний твір набуває вагомого значення в науковому середовищі. Аналіз цих даних має і зворотний ефект, під час пильного вивчення виявляються помилки й неточності переписувачів тексту наступних епох, що допомагає усунути невідповідності в різних рукописах і вибрати правильний варіант ієрогліфів, максимально відповідних реальності того часу, а отже, і авторської версії. Проте існуюча невизначеність з остаточним варіантом цього досить помітного художнього твору ханьської епохи китайською мовою впливає на подальші переклади іноземними мовами, створює ще більші розбіжності в перекладацьких версіях. У статті розглядаються проблеми перекладу «Договору про купівлю раба», дається порівняння тексту різних періодів його фіксації у збірниках китайської літератури, наводяться думки різних китайських дослідників, проводиться аналіз тлумачення деяких слів і фраз твору в контексті китайської чайної культури, а також як фіналізація цієї роботи, представлено повний художній переклад «Договору про купівлю раба» українською мовою. Текст твору дає нам можливість не тільки відзначити факт споживання чаю, але й зробити деякі висновки про роль чаювання в Сичуані в епоху Західна Хань. Ці дані доповнюють поки що неясну картину з поширенням чаювання в Китаї в давній період і визначенням його місця в китайському суспільстві.