Цзє, Л
Kitaêznavčì doslìdžennâ 2021, 2:19-40
https://doi.org/10.51198/chinesest2021.02.016
Рубрика: Історія, філософія, наука та культура Китаю
Мова: англійська
Анотація: 

Протягом 60-х років Китайська Народна Республіка представляла себе центром сві- тової революції. У статті досліджується причетність Китаю до іранських революційних угруповань у 1950-х і 1960-х роках, демонструючи, як китайсько-радянський розкол та подальша китайська пропаганда серед іранських студентських груп у Західній Європі розкололи опозицію проти шаха згідно з європейськими розподілами під час холодної війни. Цей доробок заснований на оцифрованих та перекладених матеріалах, отрима- них з архіву Міністерства закордонних справ Китаю (CFMA) в період, коли доступ до нього не був обмеженим (2004–2012). Автор також проаналізував мемуари багатьох ки- тайських чиновників, відповідальних за відносини між Китаєм та країнами третього світу, а також тих, хто брав участь у китайсько-іранських відносинах. Крім того, ви- користання мемуарів та співробітництво після 2012 року з Шанхайським муніципаль- ним архівом може заповнити прогалини у деяких сферах зовнішньої політики після 1965 року. Для того щоб визначити контекст цього історичного епізоду, автор звернувся до західних новітніх досліджень китайсько-іранських відносин за часів Мао. У статті також підкреслюється вирішальна роль, яку такі посередники, як Алжир, Албанія та Румунія, відігравали у наданні Китаю опори в західноєвропейському се- редовищі та Ірану під час дипломатичної ізоляції Пекіна, а також у формуванні ки- тайсько-іранських відносин у 1960-х роках. Таким чином, відносини південь-південь були опосередковано реалізовані через Європу, незважаючи на прагнення створити відкритий світовий порядок, який дозволив би колишнім колоніальним народам без- посередньо взаємодіяти між собою. Оскільки маоїстські заклики до «оточення міст» зазнали невдачі, а Китай відновив відносини з шахським Іраном у 1971 році, спадщи- на маоїзму більше характеризувалась ослабленням іранського лівого руху та відходом від міждержавних відносин, ніж соціалістичним інтернаціоналізмом чи відкритим світом інтернаціоналізму від народу до народу. Автор також висвітлює необхідність подальших досліджень взаємин південь-пів- день під час холодної війни, а також приділяє особливу увагу взаємодії між недержав- ними суб’єктами Глобального Півдня. Приділяючи увагу регіонам, які забезпечили біотоп для зустрічей представників південь-південь, а також спадщині соціалістично- го інтернаціоналізму, історики можуть більш детально дослідити тему холодної війни в третьому світі.

Ключові слова: Іран, відносини південь-південь, Китай, комунізм, маоїзм, Радянський Союз, студентський рух

Повний текст (PDF)

References: 
  1. Chinese Sources
  2. Liu Xiao. (1986), Chu shi sulian ba nian [Eight Years as Ambassador to the Soviet Union], Beijing: Zhonggong dangshi ziliao chubanse.
  3. Shi Zhe. (2015), Zai lishi juren shenbian: shizhe huiyilu [Beside the Historical Giant: Memoirs of Shi Zhe], Beijing: Zhonggong dangshi ziliao chubanse.
  4. Wang Bingnan. (1985), Zhong-Mei huitan jiunian huigu [Memoir of Nine-Year Sino-American Negotiations], Beijing: World Knowledge Publishing House.
  5. Wu Xiuquan. (2009), Wuxiuquan huiyilu [Wu Xiuquan Memoirs], Beijing: China Youth Publishing House.
  6. Xiong Xianghui. (2006), Wode qingbao yu waijiao shengya [My Intelligence and Diplomatic Career], Beijing: Zhonggong dangshi chubanshe.
  7. Yang Gongsu. (1999), Yige waijiao teshi huiyi [An Ambassador’s Memoirs], Guangdong: Hainan Chubanse.
  8. English Sources
  9. Abrahamian E. (1982), Iran Between Two Revolutions, Princeton: Princeton University Press.
  10. Abrahamian E. (1992), The Iranian Mojahedin, New Haven: Yale University Press.
  11. Abrahamian E. (2015), The Coup: 1953, The CIA, and The Roots of Modern U.S.-Iranian Relations, New York: The New Press.
  12. Abou R. and Leslie J., Rachel L., Su L.L., Gerard M., Carolien S. (2018), “Manifest: Networks of Decolonization in Asia and Africa”, Radical History Review, Vol.13, No. 1, pp. 176–182.
  13. Alvandi R. (2014), Nixon, Kissinger and the Shah: The United States and Iran in the Cold War, Oxford: Oxford University Press.
  14. Alvandi R. (2018), The Age of Aryamehr: Late Pahlavi Iran and its Global Entanglements, London: The Gingko Library.
  15. Bevins V. (2020), The Jakarta Method: Washington’s Anti-Communist Crusade and the Mass Murder Program that Shaped Our World, New York: Public Affairs Books.
  16. Brazinsky G. (2017), Winning the Third World: Sino-American Rivalry during the Cold War, Chapel Hill, NC: University of North Carolina Press.
  17. Caryl C. (2014), Strange Rebels: 1979 and the Birth of the 21st Century, New York: Basic Books.
  18. Chen Jian. (2001), Mao’s Cold War and the Cold War, Chapel Hill, NC: University of North Carolina Press.
  19. Cook A. (2014), Mao’s Little Red Book: A Global History, Cambridge: Cambridge University Press.
  20. Friedman J. (2015), Shadow Cold War: The Sino-Soviet Competition for the Third World, Chapel Hill: University of North Carolina Press.
  21. Garver J. (2006), China and Iran: Ancient Partners in a Post-Imperial World, Seattle: University of Washington Press.
  22. Lovell J. (2019), Maoism: A Global History, London: Penguin Books.
  23. Lüthi L. (2008), The Sino-Soviet Split: Cold War in the Communist World, Princeton, NJ: Princeton University Press.
  24. Matin-Asgari A. (2002), Iranian Student Opposition to the Shah, Costa Mesa, CA: Mazda Publishers.
  25. Matin-Asgari A. (2018), Both Eastern and Western: An Intellectual History of Iranian Modernity, Cambridge: Cambridge University Press.
  26. Mëhilli E. (2017), From Stalin to Mao: Albania and the Socialist World, Ithaca, NY: Cornell University Press.
  27. Parker J. (2008), Persian Dreams: Moscow and Tehran Since the Fall of the Shah, Washington, DC: Potomac Books.
  28. Qian Qichen. (2006), Ten Episodes in China’s Diplomacy, New York: Harper Collins.
  29. Rahnema A. (2020), Call to Arms: Iran’s Marxist Revolutionaries, 1964–1976, London: Oneworld Books.
  30. Rittenberg S. (2001), The Man Who Stayed Behind, Durham, NC: Duke University Press.
  31. Shannon M. (2017), Losing Hearts and Minds: American-Iranian Relations and International Education during the Cold War, Ithaca: Cornell University Press.
  32. Shen Zhihua and Li Danhui. (2011), After Leaning to One Side: China and Its Allies During the Cold War, Stanford: Stanford University Press.
  33. Simpson B. (2008), Economists with Guns: Authoritarian Development and U.S.-Indonesian Relations, 1960-1968, Stanford: Stanford University Press.
  34. Slobodian Q. (2012), Foreign Front: Third World Politics in Sixties West Germany, Durham, NC: Duke University Press.
  35. Vahabzadeh P. (2010), A Guerrilla Odyssey: Modernization, Secularism, Democracy and the Fadai Period of National Liberation in Iran, Syracuse, New York: Syracuse University Press.
  36. Vahabzadeh P. (2019), A Rebel’s Journey: Mostafa Sho’aiyan and Revolutionary Theory in Iran, London: One World Publications.
  37. Wasif K.S. (2018), Haunted by Chaos: China’s Grand Strategy from Mao Zedong to Xi Jinping, Cambridge, MA: Harvard University Press.
  38. Westad O.A. (2005), The Global Cold War: Third World Interventions and the Making of Our Times, Cambridge: Cambridge University Press.