ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ГЕНЕРАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ КИТАЮ ПІСЛЯ 1990 РОКУ: ЦІЛІ, ІНСТРУМЕНТИ, ФАЗИ

Анотація

Ця стаття є другою частиною дослідження Генеральної Стратегії Китаю. Вона проливає світло на драматичну зміну Генеральної Стратегії Китаю від час правління Сі Цзіньпіна, а саме після 2017 року. Важливо відійти від застарілого розуміння Китаю. Стратегічне бачення Пекіна, яке було сформоване після 1990 року, походить від його конкуренції з Америкою за глобальне лідерство. Незважаючи на тісну кооперацію зі США під час правління Ден Сяопіна, Китай завжди сприймав основного партнера як конкурента. Особливо після знищення СРСР, підспудної підтримки Вашингтоном спроб «лібералізувати» Пекін у 1989 році та Війни в Заливі, яка переконала Китай у тому, що США готові підтримувати своє глобальне лідерство за допомогою застосування сили. Китайська Генеральна Стратегія має свої цілі, інструменти – політичні, економічні, військові, та три фази. Всі вони детально розглянуті в цій статті. На тлі російсько-української війни Пекін продовжує займати «нейтральну» позицію та проштовхує власне бачення закінчення конфлікту. Китай зацікавлений у врегулюванні, однак для нього важливо, щоб війна закінчилась посиленням асиметричного китайсько-російського партнерства, розвитком регіональних альянсів під проводом Китаю в Євразії, а також збільшенням глобального впливу Пекіна.