КОАН ЯК ЗАСІБ ДЛЯ ВИРАЖЕННЯ НЕВИСЛОВЛЮВАНОГО ДОСВІДУ: СЕРЕДИННА ПОЗИЦІЯ У ПІДХОДІ ДО ВЧЕННЯ КИТАЙСЬКОГО ЧАНЬ-БУДДИЗМУ
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
Замість того щоб обговорювати роль мови у передачі невисловлюваного досвіду, стаття пропонує новий погляд на цю дискусію, розглядаючи досвід чань (дзен) як опосередкований за допомогою доцільних методів. Учення китайського чань не виходить за рамки “мовного впливу”. Проте у статті обговорюється, що ні прискіпування за мову, ні повне ігнорування її ролі у вченні чань не є ідеальним підходом до розуміння невисловлюваного досвіду чань. Точніше, стаття намагається підійти до розуміння невисловлюваного досвіду чань, спираючись на теорію “двох істин”: істини, що стосується умовного, та істини, що стосується абсолютного. Отже, одним із можливих шляхів вирішення парадоксальних взаємин між чаньським досвідом та різними способами опосередкування в навчанні чань є пошук відповіді у трактуванні Нагарджуною “середньої позиції”. По-перше, автор пропонує лінгвістичне тлумачення досвіду чань та пояснює зв'язок між ученням коана та чаньським просвітленням. Хоча існує відоме чаньське твердження про “навчання поза словами і літерами” (不立文字), важливо зазначити, що чань-коан – це форма письма за допомогою слів і літер. Лінгвістична природа коанів служить для того, щоб викликати “великі сумніви” (疑情) у учнів чань за певних обставин. Проте якщо розглядати значення коана лише з погляду його мови, ми не зможемо повністю зрозуміти суті традиції коана. По-друге, це дослідження критично оцінює вивчення чаньських коанів Китаю, починаючи з прагматичного виміру і закінчуючи контекстним. Автор стверджує, що спроба ігнорування розриву між мовним та емпіричним контентами може бути оманливою. Достатньо прикладів у китайському буддійському вченні чань свідчать про те, що просвітлення учнів може бути спричинене не лише мовними виразами, а й зовнішніми стимулами. Також важливо посилатися на інші важливі опосередковані інструменти в практиці чань, такі як соматичні наміри, “учнівство” та семіотичні засоби. Оскільки чаньський досвід опосередкований, незалежно від того, передається він словами чи ні, слід досліджувати вчення з використанням інших сприятливих методів (упайя). Нарешті, автор робить висновок, стверджуючи, що серединний підхід може допомогти краще зрозуміти чаньський досвід, не впадаючи в крайнощі лінгвістичного детермінізму чи містицизму. Цей поміркований підхід, по суті, перегукується з догенівською “єдністю практики та усвідомлення”, що підкреслює узгодження вчення про природу Будди з імперативом практики.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
китайське вчення чань, чаньський досвід, коани, серединна позиція, лінгвістичне розуміння
Cleary T., Cleary J. The Blue Cliff Record. Boulder : Shambhala, 1977.
Dao Companion to Chinese Buddhist Philosophy / ed. by Y. Wang, S. Wawrytko. Dordrecht : Springer Verlag, 2017.
Davis W. A. Implicature: Intention, Convention, and Principle in the Failure of Gricean Theory. Cambridge : Cambridge University Press, 1998.
Garfield J. The Fundamental Wisdom of the Middle Way: Nāgārjuna's mūlamadhyamakakārikā. Oxford: Oxford University Press, 1995.
Grice H. P. Logic and conversation. Syntax and Semantics / ed. by P. Cole, JL. Morgan. New York, 1975. P. 41–58.
Heine S., Wright D. S. The koan: Texts and Contexts in Zen Buddhism. Oxford : Oxford University Press, 2000.
Jia J. Classical Chan Buddhism: A New Study of Chan Development from Mid-Tang Dynasty to Five Dynasties. Oxford : Oxford University Press, 2010.
Karunadasa Y. Early Buddhist Teachings: The middle Position in Theory and Practice. Hong Kong : Centre of Buddhist Studies, University of Hong Kong, 2014.
Katz S.T. Mysticism and Language. New York : Oxford University Press, 1992.
Katz S. T. Language, epistemology, and mysticism. Mysticism and Philosophical Analysis / ed. by S. T. Katz. Oxford, 1978.
logico-philosophicus. New York : Oxford University Press, 2006.
McManus D. The Enchantment of Words: Wittgenstein’s Tractatus Murti T. The Central Philosophy of Buddhism. London : George Allen and Unwin, 1955.
Nagatomo S. A critique of Steven Katz’s contextualism: an Asian perspective. Dao: A Journal of Comparative Philosophy. 2002. No. 1. P. 185–207.
Nelson E. Book review: opening a mountain: kōans of the Zen masters. Buddhist-Christian Studies. 2004. No. 24. P. 284–288.
Poceski M. Ordinary Mind as the Way: The Hongzhou School and the Growth of Chan Buddhism. Oxford and New York: Oxford University Press, 2007.
Robinson D. Performative Linguistics: Speaking and Translating as Doing Things with Words. London : Routledge, 2003.
Rosemont H. The meaning is the use: koan and mondo as linguistic tools of the Zen masters. Philosophy East and West. 1970. No. 20. P. 109–119.
Siderits M. Nāgārjuna’s Middle Way: Mūlamadhyamakakārikā. Boston : Wisdom Publications, 2013.
Suzuki D. T. Zen: A reply to Hu Shih. Philosophy East and West. No. 3. P. 25–46.
Waddell N., Abe M. Heart of Dōgen’s Shōbōgenzō. Albany : State University of New York Press, 2002.
Wu A. Rendering the unsayable: unnatural acts of narration in koan literature. Neohelicon. 2022. DOI: https://doi.org/10.1007/s11059-022-00652-y.
Yampolsky P. The Platform Sutra of the Sixth Patriarch. Columbia : Columbia University Press, 1978.
Zhang E. Y. Negative certainties: Nāgārjuna’s challenge to Kant on the “togetherness of intuition and concepts. Intuition: Kant and Asian Philosophy / ed. by S. Palmquist. New York/London, 2018a. P. 122–137.
Zhang E. Y. Jizang’s negation in the four levels of twofold truth. Dao Companion to Chinese Buddhist Philosophy / ed. by Y. Wang, S. Wawrytko. Dordrecht, 2018b. P. 188–216.
圜悟克勤. 碧巖錄. 北京 : 東方出版社, 2018.
無門慧開. 禪宗無門關. 北京 : 東方出版社, 2017.