ПЕРЕСЕЛЕННЯ ТУВИНЦІВ ДО МНР : ПЕРЕДУМОВИ, ПРИЧИНИ ТА ОБСТАВИНИ

Анотація

У представленому дослідженні авторка датує процес неофіційного переселення груп тувинців із Туви на терени МНР 1930–1970-ми рр. і пов’язує його, насамперед, із державною політикою спочатку ТНР, а потім і радянської влади. Так, активізація переселенських настроїв у ТНР на початку 1930-х рр. пояснюється зростаючим тиском влади на тувинське суспільство, переслідуваннями та утисками неугодних, спробами провести колективізацію, товарним голодом, атакою на представників культу, традиційну культуру та панмонгольськими настроями тувинців південних хошунів. Переселення тувинців до МНР продовжувалися і після 1932 р., припинення повстань і запровадження “нового курсу”, який мав на меті заспокоїти збурене населення та дещо уповільнити радикальну трансформацію тувинського суспільства. Факти таких переселень почастішали під час Другої світової війни та опісля неї внаслідок погіршення економічної ситуації в республіці та добробуту громадян, входження Туви до складу СРСР, встановлення суворішого прикордонного режиму та подальшої трансформації тувинського традиційного господарства під радянські стандарти. Авторка розглядає факти переселення тувинців із Тувинської Народної Республіки до МНР у 1930–1970-х рр. як нелегкий вибір частини тувинців, які бачили себе невід’ємною часткою монгольського світу, а також намагалися втекти від політичних репресій, реквізиції майна та худоби, седентаризації, примусової мобілізації на службу до Червоної армії під час Другої світової війни, поступової радянізації та русифікації тувинського суспільства. Переселення тувинців із Сіньцзяну у 1930–1940-х рр. можна пояснити намаганням залишити неспокійні землі, на яких спалахували одне за одним повстання уйгурів, казахів та монголів проти китайської влади.