КОНСТИТУЦІЙНА МОДЕЛЬ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ КИТАЮ

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  В. А. Явір

Анотація

У статті визначено конституційну модель етнонаціональної політики як методологічний інструментарій дослідження, її елементи, національні особливості, суб’єкт-об’єктні відношення. Досліджено конституційну модель етнонаціональної політики Китаю, закріплену в Основному Законі КНР у редакції 2018 р., – як зовнішній, так і внутрішній її вимір, яка конституціоналізує основні етнополітичні та етнонаціональні виклики, що на нинішньому етапі розвитку стоять перед державою. Виокремлено таку категорію, як закордонна етнонаціональна політика шляхом розмежування етно- національної політики на внутрішню та зовнішню. Внутрішньою етнонаціональною політикою запропоновано вважати політику, яка проводиться в межах окремої держави на її території, а зовнішньою – політику, яка охоплює відносини з міжнародними організаціями, іншими державами в етнополітичній сфері, включає етнополітичний вплив на них, а також на етноспільноти, які проживають. Хоча в Конституції КНР, як і в більшості сучасних держав, немає безпосередньо визначення моделі етнонаціональної політики, вона конституціоналізується низкою конституційних принципів, які визначають засади етнонаціональної політики Китаю. На основі аналізу тексту Конституції КНР визначено конституційну модель етнонаціональної політики КНР як складову частину конституційного ладу. Загалом, вона є демократичною і характеризується такими національними особливостями, як: 1) конституційне закріплення зовнішнього виміру етнонаціональної політики (закордонної етнонаціональної політики) у вигляді захисту прав та інтересів закордонних китайців; 2) поєднання політичного та етнічного підходу до нації (конституціоналізація Китайської нації та Китайського народу), що має наслідком їх відтворення в реальній моделі етнонаціональної політики; 3) визначення поліетнічності Китайського народу конституційним принципом і цінністю – визнання внеску інших етнічностей у державотворення; 4) захист меншинних етнічностей шляхом забезпечення їхніх прав, розвитку етнокультурної самобутності та формування етнотериторіальної автономії в місцях їх компактного проживання; 5) консолідація політичної нації – Китайського народу – шляхом підтримки державою відносин рівності, єдності, взаємодопомоги між усіма етноспільнотами Китаю; 6) протидія деструктивним етно-політичним явищам і процесам (дискримінації, порушенню прав за етнічною ознакою, крайнім проявам націоналізму, дезінтеграції); 7) реінтеграція материкової та острівної території, населеної китайцями.

Як цитувати

Явір, В. А. (2021). КОНСТИТУЦІЙНА МОДЕЛЬ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ КИТАЮ. Китаєзнавчі дослідження, (3), 141-152. https://doi.org/10.51198/chinesest2021.03.141
Переглядів статті: 20 | Завантажень PDF: 13

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

конституційний лад, етнонаціональна політика, етнічність, поліетнічність, етнотериторіальна автономія

Посилання
Асланов С.А. Теоретико-методологічні засади державної етнонаціональної політики в Україні та деяких зарубіжних країнах: окремі політико-правові аспекти. Політологічний вісник. 2008. № 35. С. 256–263.
Вітман К.М. Етнонаціональна політика постсоціалістичних країн: моделі, особливості, проблеми : монографія. Київ : Логос, 2007. 336 с.
Горбатенко В.П. Теоретико-прикладні аспекти осягнення феномена «уявного конституціоналізму». Актуальні проблеми сучасного конституційного права України : збірник наукових праць. Київ : Вид-во «Юридична думка», 2014. С. 106–119.
Державна політика: аналіз та механізми її впровадження в Україні : навч. посіб. / за заг. ред. В. Ребкала, В. Тертички. Київ : Вид-во НАДУ, 2000. 232 с.
Добродумов П.О. Конституційна модель економічної системи України. Правовий вісник Української академії банківської справи. 2011. № 2 (5). С. 21–26.
Етнокультурна автономія як інститут забезпечення прав національних меншин: світовий досвід і Україна : наукова записка / І.О. Кресіна та ін. Київ : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2018. 120 с.
Кожирова С. Факторы китайской миграции. Analytic. 2010. № 6. Р. 27–35.
Конституція України. Відомості Верховної Ради України. 2019. № 38. Ст. 160.
Кресіна І.О., Лойко Л.І., Явір В.А. Концепція державної етнонаціональної політики України (Проект). Політичний менеджмент. 2010. № 2. С. 65–73.
Севрук В.Г. Основні підходи до визначення поняття «етнічності». URL: http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/8871/1/%D0%A1%D0%A2%D0%90%D0%9D%2C%20%D0%9F%D0%A0%D0%9E%D0%91%D0%9B%D0%95%D0%9C%D0%98_p140-142.pdf
Скрипнюк О.В. Конституційне право України. Київ : Ін Юре, 2010. 672 с.
Стрєльцова О. Конституціоналізація правової системи: поняття та сутнісні риси. Публiчне право. 2016. № 1 (21). С. 75–81.
Constitution of the People’s Republic of China (official English translation). National People’s Congress Observer. 2018.
Globalizing Chinese Migration / ed. by P. Nyíri, I. Saveliev. London : Routledge, 2020. 346 р.
Main Data of the Seventh National Population Census. National Bureau of Statistics of China. URL: http://www.stats.gov.cn/english/PressRelease/202105/t20210510_1817185.html