ІНТЕРСУБ’ЄКТИВНИЙ ВИМІР ДОСЛІДЖЕННЯ МОДАЛЬНИХ МАРКЕРІВ У СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ МОВІ

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  Ю.С. Любимова

Анотація

У статті досліджується концепція лінгвістичної інтерсуб’єктивності в контексті аналізу функцій модальних маркерів у сучасній китайській мові. Проаналізовано, що поняття інтерсуб’єктивності наразі є популярним об’єктом дослідження в межах лінгвістики, де постає як основа спільності й комунікації між суб’єктами, відношень «Я» і «Ти» на вербальному рівні. Із точки зору лінгвістики інтерсуб’єктивність кваліфікується як вищий ступінь розвитку суб’єктивності, її можна вважати механізмом вияву ставлення мовця до реципієнта. Аналіз категорії інтерсуб’єктивності є ще одним рівнем аналізу категорії модальності, функцією якої є вираження ставлення мовця до дійсності. У контексті дослідження лінгвістичної інтерсуб’єктивності пріоритетним є вивчення суб’єктивної модальності, адже вона відбиває у висловленні індивідуальну позицію мовця, розкриває комунікативний намір. У межах дослідження концепції інтерсуб’єктивності на найбільшу увагу заслуговує аналіз не самого контексту, а тих мовних засобів, які його створюють, тобто мовних маркерів і виразів, адже ці маркери суб’єктивності та інтерсуб’єктивності, основним смисловим чи прагматичним значенням яких є індексування ставлення або точки зору мовця та увага мовця до оцінки адресата (інтерсуб’єктивність). Отже, мовні маркери, зокрема модальні (модальні дієслова, модальні прислівники, модальні частки), є механізмом вираження цього усвідомлення мовцем ставлення та переконання слухача. У статті подається аналіз того, як модальні маркери через свою базову функцію реалізують і додаткову (інтерсуб’єктивну). Модальні маркери використовуються для того, щоб показати, що мовець певною мірою сприймає якесь судження або хоче, щоб якась дія була виконана. Модальні значення накладаються одне на одного в межах одного висловлення, модальні маркери доповнюють одне одного, посилюють значення одне одного. У статті досліджуються різні види інтерсуб’єктивності (поведінкова, реакційна та текстова), а також те, як ця функція реалізується у мовленні за допомогою різнорівневих засобів сучасної китайської мови. Дослідження присвячено аналізу чіткого зв’язку понять суб’єктивності й інтерсуб’єктивності, вивченню того, як модальні маркери слугують цій функції, аналізу того, як у мовленні реалізується ставлення мовця до ситуації, а також того, як слухач стає повноцінним суб’єктом комунікативного процесу.

Як цитувати

Любимова, Ю. (2021). ІНТЕРСУБ’ЄКТИВНИЙ ВИМІР ДОСЛІДЖЕННЯ МОДАЛЬНИХ МАРКЕРІВ У СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ МОВІ. Китаєзнавчі дослідження, (3), 179-190. https://doi.org/10.51198/chinesest2021.03.179
Переглядів статті: 22 | Завантажень PDF: 14

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

китайська мова, модальність, лінгвістична інтерсуб’єктивність, суб’єктивність, модальний маркер

Посилання
Бенвенист Э. Общая лингвистика. Москва : Прогресс, 1974. 447 с.
Вальденфельс Б. Вступ до феноменології. Київ : Альтерпрес, 2002. 176 с.
Ковалів Ю.І. Літературознавча енциклопедія. Том 1. Київ : Видавничий центр «Академія», 2007. 607 с.
Любимова Ю.С. Функціонально-семантичне поле модальності в сучасній китайській мові : дис. … канд. філол. наук. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2016. 205 с.
Озадовська Л.В. Парадигма діалогічності в сучасному мисленні. Київ: Парапан, 2007. 164 с.
Шашкова Л.О., Злочевська М.В. Діалогічний вимір гуманітарного знання. Київ : Видавничий дім «Професіонал», 2011. 176 с.
Nuyts J. Subjectivity as an evidential dimension in epistemic modal expressions. Journal of pragmatics. 2001. Vol. 3. № 33. P. 383–400.
Traugott E.C. (Inter)subjectivity and (inter)subjectification: A reassessment. Subjectification, Intersubjectification and Grammaticalization / edited by Davidse K., Vandelanotte L. & Cuyckens H. Berlin, New York: De Gruyter Mouton, 2010. P. 1–42.
Verhagen A. Constructions of intersubjectivity. Discourse, syntax and cognition. New York: Oxford University Press, 2005. 244 p.
丁健. 语言的“交互主观性”––内涵、类型与假说. 当代语言学. 2019.
第21圈. 第3期. 333-349页.
吕叔湘, 朱德熙. 语法修辞讲话. 北京:商务印书馆, 2018. 416 页.
徐晶凝. 现代汉语语话情态研究. 北京:昆仑出版社,2008. 387 页.