АНАЛІЗ ВНУТРІШНІХ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ПРОВЕДЕННЯ СУЧАСНИХ РЕФОРМ У КНР У СВІТЛІ ПРОЦЕСІВ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  П. П. Несененко

  О. А. Артеменко

Анотація

Натепер у разі розробки власного успішного курсу розвитку тими чи іншими державами великого значення набуває вивчення досвіду реформ сучасного Китаю. Починаючи з кінця ХІХ століття до наших днів у ньому відбувалося формування ідеї розвитку, яка згодом отримала найменування «теорії модернізації». Пройшовши досить тривалий шлях від її зародження в Європі, вона поєдналася з ідеями китайських політичних діячів та вчених, спираючись на марксизм та соціалістичний шлях розвитку, і поступово перетворилася на китаїзований марксизм як потужний важіль поновлення країни. На жаль, ці досягнення виявилися маловивченими навіть у самому Китаї з точки зору тих внутрішніх пружин, що забезпечили потужне піднесення колись слаборозвиненої країни. Аналіз реформ показує, що вони, перш за все, пов’язані з дотриманням і наступністю теорій К. Маркса, В.І. Леніна, Мао Цзедуна і Ден Сяопіна в пошуках на практиці різних підходів для підйому продуктивних сил Китаю, які потім удосконалювалися і активно використовувалися по всій країні. При цьому успіхи країни випливали з розвитку форм соціалізації від найпростіших до найскладніших, де головна стратегічна роль завжди належала найважливішій його формі – плануванню та пов’язаними з ним процесами планомірності, що зароджувалась. У цих умовах ринок, з одного боку, виконував роль з підйому продуктивних сил праці, а з іншого – регулювання пропорцій громадського виробництва там, де ще зберігалася велика частка живої праці. Активно використавши досвід більшовиків щодо завоювання та збереження політичної влади, а потім і відновлення зруйнованого війною народного господарства, Китай застосував у практиці господарювання досвід першого регульованого ринку Радянської Росії – НЕП. Свого часу сприйнятий інтелігенцією Китаю марксизм започаткував осмислення місця країни у світі і тих реформ, які відбулися після приходу до влади Ден Сяопіна. Останній використав логіку становлення форм соціалізації і одну з них – регульований ринок, вловивши його діалектичний характер і необхідність відходу від догматичного сприйняття вчення К. Маркса, звернувши увагу на необхідність використання різних економічних форм та методів перетворень із широким залученням народних мас. Звідси сучасні китайські реформи, по суті, виявилися здійсненням на практиці стихійного діалектичного підходу до реалізації проблем, що поєднують різні форми і засоби, на перший погляд, далекі від традиційної економіки. У цьому сенсі вони відповідають духу нашого часу – глобалізації, вбираючи у себе все найкраще, що напрацьоване у світі та підігнане під особливості китайської культури. Глобалізація зробила світ видимим, а успішні методи перетворень у різних країнах доступними для вивчення. Звідси отримані результати китайських реформ давно вийшли за межі цієї країни і дають змогу всім державам використовувати їх у себе з урахуванням їхньої національної специфіки.

Як цитувати

Несененко, П. П., & Артеменко, О. А. (2022). АНАЛІЗ ВНУТРІШНІХ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ПРОВЕДЕННЯ СУЧАСНИХ РЕФОРМ У КНР У СВІТЛІ ПРОЦЕСІВ СОЦІАЛІЗАЦІЇ. Китаєзнавчі дослідження, (4), 26-38. https://doi.org/10.51198/chinesest2021.04.026
Переглядів статті: 84 | Завантажень PDF: 59

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

економічні реформи, марксизм, соціалізація, план, планування, перехідні економічні форми, Сунь Ятсен, Мао Цзедун, індустріалізація, Ден Сяопін, китаїзований марксизм, модернізація, Сі Цзіньпін, сяокан, датун, інноваційний тип розвитку

Посилання
Артеменко О.А. До питання про класичну та марксистську політичну економію. Економічна спадщина К. Маркса: погляд через призму століть : збірка матеріалів Всеукраїнського круглого столу, 25 квітня 2018 року. Київ : КНЕУ, 2018. С. 221–224.
Виноградов А.В. Китайская модернизация в сравнительной перспективе – сравнительный анализ процессов модернизации. Сравнительная политика. 2010. № 1. С. 104–120.
Виноградов А.В., Салицкий А.И. Можно ли говорить о формировании в Китае нового общественного строя? Вестник Российской академии наук. 2019. Том 89, № 2. С. 172–178.
Дэн Сяопин. Строительство социализма с китайской спецификой. Москва : Наука, 1997. 364 с.
Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег / пер с англ. Под. ред. А.Г. Милейковского, И.М. Осадчей. Москва : Прогресс, 1978. 494 с.
Кіктенко В.О., Гончарук А.З., Гобова Є.В. 40 років Політики реформ і відкритості Китаю. Вісник Національної академії наук України. 2019. № 4. С. 68–82.
Ленин В.И. О продовольственном налоге (Значение новойполитики и её условия). Полн. собр. соч. изд. 5-е. Т. 43. С. 205–245.
Мао Цзедун. Избранные произведения: в 4-х т. Москва : Изд-во иностранной литературы, 1949–1953.
Маркс К. Капитал / Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. Т. I. Т. 23. С. 43–784.
Мартыновский С.В. Экономическая политика: проблемы достижения цели. Одесса : Пальмира, 2008. 186 с.
Маршалл А. Принципы экономической науки: в 3 т. Москва : Прогресс : Универс, 1993.
Методические указания по спецкурсу «Проблемы товарно-денежных отношений при социализме» для студентов ІІІ курса заочного отделения всех форм обучения / Сост. К.В. Лыков. Одесса : ОИНХ, 1984. 32 с.
Несененко П.П., Артеменко О.А., Патлатой О.Є. Теоретичні основи економічної політики : навчальний посібник. Київ : ФОП Гуляєва В.М., 2019. 306 с.
Селищев А.С., Селищев Н.А. Китайская экономика в ХXI веке. Санкт-Петербург : Питер, 2004. 240 с.
Си Цзиньпин. О государственном управлении. Пекин : Издательство литературы на иностранных языках, 2014. 630 с.
Сталин И.В. Экономические проблемы социализма в СССР. Москва : Госполитиздат, 1952. 96 с.