НОВА «ЗЕЛЕНА ПОЛІТИКА» КИТАЮ В ГАЛУЗІ СТІЙКОЇ МОБІЛЬНОСТІ ТА РОЗВИТКУ (ДЕКАРБОНІЗАЦІЯ В КИТАЇ ТА В РАМКАХ ІНІЦІАТИВИ «ОДИН ПОЯС – ОДИН ШЛЯХ»)

Анотація

Метою статті є розгляд практичних перетворень, ініційованих керівництвом Китайської Народної Республіки у зв’язку з реалізацією концепцій ініціатив «Один Пояс – один Шлях» (BRI) і «Екологічна нація». Наукова новизна дослідження визначається тим фактом, що в ньому зроблена спроба розглянути нову китайську «зелену політику» стійкої мобільності і розвитку в контексті відродження «дипломатії Шовкового шляху» як наслідок і водночас як одну із причин змін, що відбуваються в сучасній системі міжнародних відносин Теоретико-методологічну основу дослідження становлять як загальнотеоретичні, так і загальнометодологічні рівні наукових досліджень. Проведено огляд документів, спрямованих на підвищення екологічної відповідальності китайських компаній під час реалізації проєктів BRI. Вони відображають сучасні наукові підходи до забезпечення екологічного балансу. Розглянуто екологічні ризики для проєктів на території Євразії, зумовлені недосконалістю природоохоронних інститутів. Автор використовує описовий метод дослідження конкретних прикладів для аналізу можливих шляхів вирішення фундаментальної екологічної проблеми, підкреслює важливість Євразії та транспортної логістики через неї. У статті представлений огляд потенційних цілей щодо зниження викидів CO2 для міжнародних залізничних і морських перевезень. Розглянуто основні проблеми та можливості залізничних колій і південних теплих перевантажених вод. Особлива увага приділяється розвитку ліній із транспортування в північних водах між Китаєм і ринками Організації економічного співробітництва та розвитку. Дослідження спрямоване на вивчення проблем, які зачіпають держави BRI у повній співпраці з Китаєм у рамках ініціативи, і містить три основні розділи, у яких аналізуються логістичні, екологічні та політичні аспекти BRI, а також новий китайський підхід до екологічно чистої стійкої мобільності та розвитку (14-й п’ятирічний план Китаю). У заключній частині автор підкреслює, що до прийняття нової траєкторії декарбонізації простежувалася підтримка Китаєм проєктів в області викопного палива, що мала значні негативні екологічні та соціальні наслідки у країнах ініціативи. Вплив пандемії на розвиток китайської інвестиційної й економічної політики показав, що зараз у Китайській Народній Республіці немає альтернативи зеленій траєкторії свого подальшого розвитку. Саме через це, розмірковуючи про найкращі способи декарбонізації транспортних з’єднань між країнами BRI, країна зважає на всі наявні ризики і можливості (розвиток північних ліній перевалки).