ПРОБЛЕМА АТРИБУЦІЇ В СУНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ: ВИПАДОК У ШУЦЗІ (吳淑姬)

Анотація

Ця стаття присвячена проблемі атрибуції сунської поезії на прикладі ци, написаних У Шуцзі (吳淑姬, приблизно 1185? рік). Попри те, що вона вважається однією із «чотирьох великих поетес династії Сун у жанрі ци» (“宋代四大女詞人»), її творчість залишається невідомою поза межами Китаю, а залишені свідчення про її життя викликають низку питань у дослідників протягом багатьох століть. Потреба в атрибуції зумовлена наявністю двох варіантів її біографії, що призвело до появи гіпотези про існування двох поетес з однаковим ім’ям, одна з яких жила за часів династії Північної Сун (北宋, 960–1127 роки), а інша – за часів династії Південної Сун (南宋, 1127–1279 роки). Метою статті є обґрунтування цієї думки завдяки аналізу чотирьох ци, відправним пунктом якого є розмежування традиційного та новаторського у класичній китайській поезії. Під традицією я розумію відповідність створеного автором ци «стандартній формі» чженті (正體). Це означатиме наявність, з одного боку, взірця для наслідування тематики, просодії, композиції, образів, прийомів тощо, з іншого – великої кількості творів, складених за цим взірцем. Відповідно новаторство визначається як відхід від панівних взірців віршування й утворення нових, раніше небачених прикладів. Емпіричним матеріалом цього дослідження виступають чотири ци на мелодії «Чжу Їнтай. [Форма] цзінь» (“祝英台近»), «Маленькі пагорби» (“小重山”), «Шкодую про розставання» (“惜分飛”) та «Вічна туга у розлуці. [Форма] лін» (“長相思令”). Здійснений аналіз дозволив довести, що вони були написані різними поетесами. Перші три ци є традиційними, оскільки цілком відповідають чженті. Четвертий ци порушує усталений взірець для написання та має велику кількість новаторських елементів. Він значно вирізняється як на тлі чженті, так і порівняно із трьома іншими ци поетеси. Це дає підґрунтя для висновку щодо його приналежності до доробку іншої авторки – У Шуцзі з династії Південної Сун. Усі проаналізовані ци вперше перекладено українською мовою.