ПСИХОСЕМАНТИКА СІРОГО КОЛЬОРУ В ТВОРЧОСТІ ГУ ЧЕНА ЯК ПРОЯВ ЙОГО ДЕПРЕСИВНОГО СТАНУ, МАНІАКАЛЬНИХ СХИЛЬНОСТЕЙ ТА СУЇЦИДНОГО МИСЛЕННЯ

Анотація

Вступ. У статті аналізується “Я-концепція” індивіда крізь призму колірної семантики та колірних кодів автора на прикладі творчості китайського поета-дисидента Гу Чена. Колірні проекції ранньої та пізньої творчості митця є рефлексією його психологічного стану, віддзеркаленням оточуючого світу, проявом бунтівного характеру та “вовкуватості” поета. Колірні коди у статті дешифровано за допомогою психосемантичного портрета митця, а надно – засобами аналізу “колірного автопортрету”, який поет навмисно пропонує своєму читачеві як засіб кодового спілкування. Такий спосіб представлення власного світосприйняття дозволяє простежити інтроверта, який завжди хоче бути почутим, проте боїться. Невипадковість кодових колірних асоціацій пояснюється, насамперед, долею поета-дисидента в Китаї, а згодом – поета “в екзилі”, який завжди змушений ховатись, а власну творчість репрезентувати у вигляді мовних кодів, асоціацій, символів. Це говорить про те, що митець писав не для загалу, а спрямовував написане лише для тих, хто зрозуміє його. Поява сірого кольору в творчості Гу Чена і асоціації себе із “сірим костюмом” є невипадковими. Дослідження психосемантики сірого кольору дає ключ до аналізу та інтерпретації розумових відхилень китайського поета. Відтак у статті запропоновано стислий екскурс до психосемантики сірого кольору та семантики “негативних” колірних конотацій і колірних сполучень. Далі, у ході висвітлення біографії митця, проведено аналіз “позитивних” колірних кодів у ранній творчості поета, із поступовим витісненням “позитивного” і перелаштуванням ліричного текстового масиву до “негативних” кодів і символів. Увага зосереджена на семантиці сірого кольору, на думках і вчинках поета. У статті аналізується особистість Гу Чена у двох площинах. У першій описуються приховані бажання та устремління, пов’язані з особистим життям, у другій – відображено мову колірних кодів хворої людини, маніяка, що прочитується у його ліриці. Гу Чен приховує свій психічний стан від соціуму в повсякденному житті, проте “кричить” про свій біль у ліриці, прозі. Ми спостерігаємо за формуванням роздвоєння особистості: інтроверт у житті, екстраверт – у творчості. І таке роздвоєння є типовим для китайських “Туманних поетів”, чия творча стежка формувалась у підпільному русі на теренах Піднебесної і продовжилась “в екзилі” далеко за межами Батьківщини. Методи дослідження. Стаття розкриває проблематику в спектрі таких психологічних методів: біографічний метод, психологічне тестування, експеримент, спостереження, психологічне моделювання ситуації та подальших дій. Серед літературних методів, переважають: біографічний метод, порівняльний метод, соціо-історичний метод. Результати. За допомогою семантики кольору в статті показано трансформацію психології людини. У статті проаналізовано зміну психологічного стану поета крізь призму колірної семантики з позиції культурології, психології та соціології. Ранній Гу Чен проявляє себе “теплими” колірними конотаціями, пізнія творчість митця – це депресивні, манікальні та суїцидальні мовні коди. Переважання сірого кольору й темних відтінків у таких кодах Гу Чена розкриває хворобливий та депресивний стан митця. Посилення хворобливих проявів простежується у зв’язку з більш частим згадуванням сірого кольору, витісненням “позитивних” колоративів, що, своєю чергою, на побутовому рівні виливається у маніакальні ревнощі та фізичне насильство. Поет свідомо уводив колірні коди, прагнув бути почутим, потребував допомоги й лікування. Проте чужий соціум і оточення, далекі та байдужі до творчості поета, не сприйняли відлюдькуватого митця і вчасно не попередили трагедію. Висновки. Результати дослідження можуть бути використані для окреслення унікального кольорового портрету особистості, що є підґрунтям для подальшого проектування психологічного портрету людини, яка перебуває у депресивному стані. У статті засобами кольору вдалося дешифрувати особистісні трансформації в градації від позитивних до негативних. Такий колірний підхід до аналізу “Я-концепції” індивіда дозволяє простежити появу і кульмінацію маніакальних та суїцидальних проявів крізь призму творчості. Водночас можемо зробити висновок про важливість дуальності у ході декодування колірних асоціацій, до яких апелює автор. Так, увага фокусується не лише на семантиці кольору, притаманній для культури соціуму та відповідного соціокультурного сприйняття і відтворення. Аналіз кольору як коду і символу у творчості має також розглядатись з урахуванням колірної психосемантики, підкріпленої науковою думкою. Подібний деталізований підхід до вивчення колірного портрету індивіда є не лише предметом наукового дискурсу і наукових розвідок, але й слугує ключем до соціальних і криміналістичних досліджень та висновків.