КИТАЇЗАЦІЯ ІСЛАМУ КРІЗЬ ПРИЗМУ ІСТОРИЧНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
22 березня 2023 року розпочався священний місяць Рамадан, коли мільйони мусульман по всьому світі дотримуються посту, основоположного принципу сповідування ісламу. Відповідно до заяв чиновників у Китаї налічується майже 35 000 мечетей, з яких 25 000 знаходяться у Сіньцзяні. У цей день у мечеті Нюцзе (牛街礼拜寺), одній з найвідоміших мечетей Китаю, зібралися мусульмани на святкування початку місяця Рамадан (див. рис. 1). Як помітили спостерігачі, людей прийшло відносно небагато, в основному старше покоління та невелика кількість дітей. Це можна пояснити тим, що заняття з ісламу для молоді та дітей перебувають під забороною. До того ж у мечетях не поширюється дитяча література чи інша інформація про іслам, так само, як неможливо її замовити на китайських пошукових ресурсах. Поява ісламу в Китаї датується ще з VII століття. Дрю К. Гледні, Рафаель Ізраїль, Джонатан Ліпман і Майкл Діллон – серед інших міжнародних та китайських учених, які досліджували історію китайського ісламу та ідентичність китайських мусульман. Однак роботи західних учених на тему ісламу в Китаї різняться з результатами досліджень китайських учених. Це особливо стало помітно в епоху Сі Цзіньпіна, що пояснюється делікатністю теми та перешкодами в організації польових досліджень. Китаїзація ісламу простежується протягом усієї історії Китаю і була предметом активних дискусій у різних академічних колах. В епоху Сі Цзіньпіна ці дискурси здебільшого ігноруються через політичні причини. У цій статті автор ставить за мету ознайомити з експертними думками деяких учених щодо історичної еволюції китайського ісламу на прикладі найбільших китайських мусульманських етнічних груп – хуейської та уйгурської. Ідентичність китайських мусульман у сучасному Китаї важливо розглядати крізь призму історичної еволюції. Китаїзація ісламу є важливою частиною цього процесу. Коротке представлення робіт деяких учених допоможе майбутнім дослідникам зорієнтуватися у походженні та розвитку ісламу в Китаї та сприятиме більшій кількості публічних дискусій на тему китаїзації ісламу.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
іслам, мусульмани, хуей, уйгури, китаїзація
Barfield Thomas (Feb. 2000), “Reviewed Work: Familiar Strangers: A History of Muslims in Northwest China by Jonathan N. Lipman”, International Journal of Middle East Studies, Vol. 32. № 1, pp. 164–166, аvailable at: https://www.jstor.org/stable/259544.
Benite Zvi Ben-Dor. (2010), “From Literaty to Ulama: The Origins of Chinese Moslem Nationalist Historiography” in Nationalism and Ethnic Politics, Vol. 9, 3 June 2010, Routledge, Taylor & Francis Group, 2004.
Buell Paul D. (1979), “Sino-Khitan Administration in Mongol Bukhara”. Journal of Asian History. Vol. 13, № 2, pp. 121–151.
Caprioni Eelena. (2011), “Daily Encounters Between Hans and Uyghurs in Xinjiang: Sinicization, Integration or Segregation?”, Pacific Affairs 84, № 2: 267–87, аvailable at: http://www.jstor.org/stable/23056763.
Dillon Michael. (1999), “China’s Muslim Hui Community: Migration, Settlement, and Sects”. Psychology Press. Dungans. 208 p.
Gladney Dru C. (1996), Muslim Chinese: Ethnic Nationalism in the People’s Republic”. 2nd ed. Vol. 149. Harvard University Asia Center, аvailable at: https://doi.org/10.2307/j.ctt1tg5gkz.
Goldman Merle. (Jan. 1986), “Religion in Post-Mao China”, The Annals of the American Academy of Political and Social Science, Vol. 483, Religion and the State: The Struggle for Legitimacy and Power, pp. 146–156.
Golod V. (February 2023), Muslim Identity in Contemporary China Through the Lens of Chinese Nationalism. Cultural and Religious Studies. Volume 11, № 2. (Serial Number 99). Pp. 91–98.
Golod V. (2022), The role of the Chinese Islamic Association in Contemporary China. Thesis to the XVI scientific conference “Chinese civilization: traditions and modernity”. Pp. 98–100.
Ishfaq S. (2018), The Sinicization and Suppression of China’s Muslim Uyghurs”. Foreign policy journal, аvailable at: http://www.foreignpolicyjournal.com/2018/11/23/the-sinicization-and-suppression-of-chinas-muslim-uyghurs/.
Israeli Rafael. (2002), Islam in China: Religion, Ethnicity, Culture, and Politics, Lexington Books, 339 p.
Lipman Jonathan. Familiar Strangers: A History of Muslims in Northwest China (Seattle: University of Washington Press, 1998), xxii–xxxiii. Dru Gladney, Muslim Chinese: Ethnic Nationalism in the People’s Republic. Cambridge: Harvard Council of East Asian Studies, 1989, pp. 96–8.
Lei Wan (2010/2), “The Chinese Islamic “Goodwill Mission to the Middle East” During the Anti-Japanese War, Dîvân DİSİPLİNLERARASI ÇALIŞMALAR DERGİSİ cilt 15 say›, 29 pp. 133–170.
Meng Wei. (2010), The Advent of Islam in China: Guangzhou Fanfang during the Tang-Song Era”. 814 pages.
Morgan D.O. (1994), “Rāshid Al-Dīn Tabīb”. Encyclopaedia of Islam. Vol. 8 (2nd ed.). Brill Academic Publishers. pp. 145–148.
Rawski Evelyn S. (Nov. 1996), “Presidential Address: Reenvisioning the Qing: The Significance of the Qing Period in Chinese History”. The Journal of Asian Studies, Vol. 55, № 4, pp. 829–850, аvailable at: https://www.jstor.org/stable/2646525
Soucek Svat (2000), “A History of Inner Asia”, Cambridge University Press, Feb 17. History. 369 p.
Wlodzimierz, Cieciura (2016), “Ethnicity or Religion? Republican-Era Chinese Debates on Islam and Muslims”. Islamic Thought in China Sino-Muslim Intellectual Evolution from the 17th to the 21st Century (Jonathan Lipman ed.) (pp. 107–146). Publisher: Edinburgh University Press Ltd.
Yuan Chen. (1985), ‘Huihuijiao ru Zhongguo shilue’ (A historical outline of Islam’s entrance into China), Yinchuan: Ningxia Renmin Chubanshe, Vol. 1, pp. 3–1.