ПІДГОТОВКА МОВНИХ ПОСЕРЕДНИКІВ В ІТАЛІЇ: МЕТОДИКА НАВЧАННЯ КИТАЙСЬКОЇ МОВИ
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
У статті досліджується тема, яка набуває усе більшої популярності в контексті європейських мов, але все ще рідко аналізується, коли справа стосується китайської, а саме: навчання навичок медіації у рамках мовних курсів. У зв’язку з постійним зростанням міграційних тенденцій мовні медіатори відіграють усе більш важливу роль у західних суспільствах. У 2001 р. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти (CEFR) визначили медіацію як один із чотирьох основних видів мовленнєвої діяльності поряд із рецепцією, продукуванням та інтеракцією. Згодом кілька європейських науковців почали досліджувати навчання навичок медіації на мовних курсах. В Італії відтоді процвітають бакалаврські та магістерські курси з мовної та культурної медіації, однак не запропоновано однозначного визначення ідентичності та ролі мовних медіаторів, а також чітких рекомендацій щодо їхньої підготовки. Після огляду сучасного стану ролі та підготовки мовних медіаторів у статті представлено деякі навчальні матеріали та заходи, спрямовані на розвиток у студентів навичок медіації та засвоєння спеціалізованої китайської мови, зокрема бюрократичної. У дослідженні автор також висвітлює діяльність дидактичної лабораторії з лінгвістичної медіації для державних служб, у якій брала участь група магістрів лінгвістичної та культурної медіації (спеціальність «Китайська мова»). Ілюструються результати пре-тесту та пост-тесту, проведених на початку та наприкінці лабораторної роботи з метою перевірки навчальних матеріалів. Аналіз результатів доводить ефективність матеріалів і запропонованих заходів. Посилаючись на отримані результати, сформовано деякі ідеї та пропозиції щодо майбутніх курсів.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
китайська мова як іноземна, викладання китайської мови, вивчення китайської мови, китайська мова за професійним спрямуванням, підготовка мовних медіаторів
Baraldi C. (2014), “An Interactional Perspective on Interpreting as Mediation”, Lingue culture mediazioni, Vol. 1 (2), pp. 17–36.
Bartakova S. (2018), Czech-English Cross-language Mediation in EFL Teaching and Learning, Charles University in Prague, Prague.
Castiglioni M. (2004), La mediazione linguistico-culturale. Principi, strategie, esperienze, Franco Angeli, Milano.
Chovancová B. (2016), “Mediation in legal English Teaching Studies in Logic, Grammar and Rhetoric”, Studies in Logic, Grammar and Rhetoric, Vol. 45 (1), pp. 21–35.
Cotta Ramusino, L. (2005), “La formazione dell’interprete alla luce delle esigenze del mondo del lavoro”, in Marras, GC and Morelli, M (Eds.), Quale mediazione? Lingue, traduzione, interpretazione e professione, CUEC University Press, Cagliari, pp. 61–69.
Council of Europe (2001), Common European Framework of Reference for Languages. Learning, Teaching, Assessment, Cambridge University Press Modern Languages Division, Cambridge, UK.
Council of Europe (2018), Common European Framework of Reference for Languages. Learning, Teaching, Assessment – Companion Volume with New Descriptors, Council of Europe Publishing, Strasbourg.
Council of Europe (2022), Enriching 21st Century language education – The CEFR Companion volume in practice, Council of Europe Publishing, Strasbourg.
Dendrinos, B. (2014), “Testing and Teaching Mediation. Input From the KPG Exams in English”, Directions in Language Teaching and Testing, Vol. 1, pp. 142–179.
Hale, S. and Gonzalez, E. (2017), “Teaching Legal Interpreting at University Level: A Research-based Approach”, in Cirillo, L and Niemants, N (Eds.), Teaching Dialogue Interpreting, John Benjamins Publishing Company, Amsterdam/Philadelphia, pp. 199–216.
Katan, D. (2015), “La mediazione linguistica interculturale. Il mediatore culturale e le sue competenze”, Lingue e linguaggi, Vol. 16, pp. 365–391.
Luatti, L. (2010), “Quali prospettive per la mediazione linguistico-culturale? Retoriche, paradossi e trasformazioni di una professione in cerca di futuro”, in Albertini, V and Capitani, G (Eds.), I Quaderni n. 47. La mediazione linguistico-culturale. Stato dell’arte e potenzialità, CESVOT, Firenze, pp. 125–201.
Merlini, R. (2005), “L’interpretazione di trattativa. Un nuovo spazio di dialogo tra docente e discente”, in Marras, GC and Morelli, M (Eds.), Quale mediazione? Lingue, traduzione, interpretazione e professione, CUEC University Press, Cagliari, pp. 51–60.
Nied Curcio, M. and Katelhön, P. (2013), “Mediazione linguistica. La competenza trascurata nella didattica del tedesco L2? Proposte per una didattica della mediazione linguistica in ambito universitario”, LEND. Lingua e nuova didattica, Vol. 3, pp. 26–34.
North, B. and Piccardo, E. (2016), Developing Illustrative Descriptors of Aspects of Mediation for the Common European Framework of Reference (CEFR), Cambridge University Press, Cambridge, UK.
Ornaghi, V. (2023), La mediazione linguistico-culturale nella didattica del cinese: modelli teorici ed applicazioni pedagogiche, Università “La Sapienza”, Roma.
Romagnoli, C. (2020), “Hanyu jiaoxue zhong de kuawenhua tiaojie: lao huati, xin tiaozhan 汉语教学中的跨文化调解: 老话题，新挑战 [La mediazione interculturale nella didattica della lingua cinese: vecchio tema, nuove sfide]”, Confuci Acadèmic Journal, Vol. 1, pp. 11–20.
Stathopoulou, M. (2015), Cross-Language Mediation in Foreign Language Teaching and Testing, Multilingual Matters, Bristol, UK.
Taft, R. (1981), “The Role and Personality of the Mediator”, in Bochner, S (Ed.), The Mediating Person. Bridges between Cultures, Schenkman Publishing Company, Cambridge, MA, pp. 53–88.
Trovato, G. (2015), Didáctica de la mediación lingüística. Retos y propuestas para la enseñanza del español como lengua extranjera en contextos italófonos, Universidad de Mursia, Murcia.
Zorzi, D. (2007), “Note sulla formazione dei mediatori linguistici”, Studi di Glottodidattica, Vol. 1, pp. 112–128.