ВАРІАТИВНІСТЬ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ ІНТЕРПРЕТАЦІЙ ПОЕЗІЇ «МІЙ ШЛЯХ» ЛЕСІ УКРАЇНКИ КИТАЙСЬКОЮ МОВОЮ: ІМАГОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

На початку XX ст. «Рух за нову культуру» в Китаї ознаменував процес модернізації китайської літератури. У пошуках нових ідей китайські літературознавці почали активно перекладати світову літературу. Українська література не стала винятком, оскільки її провідні ідеї виявилися актуальними для китайського суспільства. Як результат, з’явилися переклади творів Лесі Українки китайською мовою. Творчість української поетеси згодом була широко представлена в Китаї, лише вірш «Мій шлях» був перекладений китайською мовою тричі: Ґе Баоцюанем у 1948 році, Ланем Манем у 1987 році та Лі Хаєм у 1995 році. Мета цієї статті полягала у виявленні актуальності даної поезії для літератури реципієнта, а також дослідження стратегій відтворення її ліричного суб’єкта крізь призму чужої культури. Шляхом проведення текстового аналізу у статті було досліджено особливості трьох китайських адаптацій вірша «Мій шлях» крізь призму імагології. Під час дослідження було виявлено методологічну й образну спорідненість китайських перекладів, попри їх лексичну різноманітність. Китайські перекладачі послуговувалися різними російським підрядниками в процесі перекладу, що в подальшому вплинуло на форму та лексичні трансформації, проте провідні ідеї пошуку себе та романтичні образи природи, змальовані Лесею Українкою, а також соціально-історичні особливості китайської культури, дали змогу перекладачам емоційно наблизити тексти перекладів до китайського реципієнта. З погляду імагологічного аспекту було досліджено основні методи та стратегії перекладів, а також відтворення образів чужої культури крізь призму своєї. Задля конотативного й емоційного наближення тексту перекладу до читача китайські перекладачі здебільшого послуговувалися стратегією доместикації. Так, за допомогою методу реномінації реалії з тексту оригіналу були заміщені реаліями, близькими до китайської культури. Прикметним є також тяжіння китайських перекладачів до вживання ченʼюїв (китайських ідіом) і традиційних поетичних образів, з метою наближення перекладу до культури реципієнта. Зважаючи на особливості китайської поетичної традиції, китайськомовні адаптації поезії «Мій шлях» позбулися мотивів революційності та виклику, які простежувались у російськомовних підрядниках, тим самим відобра- зивши романтичні ідеї пошуку свого шляху і призначення, та роздуми над ідеалами митця, закладені Лесею Українкою.