ВПЛИВ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ БАНКІВ НА ЗОВНІШНЮ ЗАБОРГОВАНІСТЬ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ: ПРИКЛАД КИТАЮ

Анотація

У статті розвинуто теоретико-методологічні засади дослідження боргової економіки. Запропоновано авторський підхід до трактування категорій «боргова економіка», яку визначено як національну економіку, що демонструє значну стійку залежність від зовнішніх запозичень, яка має місце у випадку, коли величина зовнішньої заборгованості складає не менше 30% ВВП та/або зовнішні запозичення забезпечують не менше 30% економічного зростання країни, та «транснаціональні банки», які розглядаються як великі універсальні банки, що виступають основними посередниками та кредиторами на світовому фінансовому ринку, забезпечують рух позикового капіталу у глобальному просторі безпосередньо з материнського банку та/або опосередковано через розгалужену й інтегровану мережу закордонних підрозділів у державах-реципієнтах і чия кредитна діяльність завдяки великим масштабам потенційно сприяє формуванню у країн-позичальниць економіки боргового типу. Обґрунтовано виокремлення типів боргової економіки залежно від впливу боргового навантаження на рівень боргової безпеки (боргова економіка з помірним зовнішнім боргом (30-45% ВВП), боргова економіка з надмірним зовнішнім боргом (46-70% ВВП), боргова економіка з критичним зовнішнім боргом (понад 70% ВВП). Оцінено на основі статистичного, структурно-функціонального аналізу характер впливу кредитної діяльності транснаціональних банків на зовнішню заборгованість Китаю та інших країн, що розвиваються. Визначено особливості впливу кредитної діяльності транснаціональних банків на зовнішню заборгованість Китаю. Встановлено, що в група країн, що розвиваються, є диференційованою за показниками зовнішнього боргу (з представленої вибірки до боргових економік можна віднести Туреччину, ПАР та Мексику), тоді як економіку Китаю до боргового типу віднести не можна. У цій групі країн виявлено сильний прямий зв’язок між зовнішнім боргом і прямими кредитами, що вказує на те, що кредитування з боку транснаціональних банків досі залишається важливим джерелом зовнішніх запозичень країн, що розвиваються, у тому числі і Китаю. Результатом зменшення прямого кредиту- вання стало суттєве скорочення частки зовнішньої заборгованості Китаю, яка формується прямими кредитами транснаціональних банків.