ЦІВІЛІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ СПІВІСНУВАННЯ: КИТАЙ-АЗІЯ-АРАБСЬКИЙ СВІТ

Анотація

Специфіка сучасного буття суспільства стикається з новими викликами, які супроводжуються інформаційними війнами, розмиванням культурних цінностей, кризою національних ідентичностей. Протистояти цим викликам можна через консолідацію зусиль, через пошук некласичних підходів, через пошук об’єднуючої ідеї. Взявши за основу підхід Ж.-Л. Нансі, соціальне буття розглядаємо як взаємодію різноманітних асоціацій та як пізнання онтології таких спільнот. Тому актуальним питанням буде дослідження комплексу взаємозалежних соціальних, економічних, політичних, правових, релігійних відносин, які виникають у процесі існування та розвитку цивілізаційного діалогу між Китаєм, Азією та арабським світом. З появою у соціально-філософському колі питань категорій «співіснування» або «співбуття разом» свідчили про кардинальні зсуви у традиційній метафізичній думці. Ще у Роботах М. Хайдеггера концепція «буття» дорівнювалась до «співбуття», за змістом рівним «логосу» Геракліда. Сама суть буття презентувалась поза межами категорій часу та простору. Дослідження і осмислення еволюції етнокультурних контактів Китаю з оточуючими народами було одним з основних питань соціальних наук. Постановка основних теоретичних проблем з розробки концепції співіснування Китаю з Азією та арабським світом стає актуальною і тепер, коли зросло залучення Китаю до проблем Близькосхідного регіону та зросло прагнення до більшої економічної інтеграції економіки КНР з країнами Азії і Північної Африки. Тобто, створивши новий концепт співбуття, КНР презентує філософію мирного співіснування «Один пояс, один шлях». Усе багатство людської культури неможливо спростити та уніфікувати в рамках однієї геополітичної, економічної і культурної парадигми, але навчитися «співіснувати разом» (за Ж-Л. Нансі) приведе до усвідомлення крихкості всієї людської цивілізації та унікальності складників її соціокультурних утворень.