КИТАЙСЬКІ МЕГАПОЛІСИ: ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ ТА РОЗВИТОК

Анотація

Однією з ключових тенденцій розвитку країн та міст – є урбанізація. Станом на 2018 рік середній рівень урбанізації в світі становить 55,3 % та до 2030 року цей показник зросте до 60 %. За даними ООН, налічується 33 міста з населенням понад 10 мільйонів у 2018 році, а у 2030 прогнозується зростання до 43 мегаполісів. Глобальна урбанізація має суттєві наслідки, що впливають на темпи зростання міст та їхніх економік у країнах, що розвиваються; взаємозв’язок між створеним людиною середовищем та навколишнім; масштабні потреби у інфраструктурі; зростання бідності в містах, включаючи зростаюче населення, яке живе в неформальних поселеннях. Рівень урбанізації в Китаї перевищує середньосвітовий показник та досягнув 59,6 % у 2018 році. Масштабній урбанізації сприяла державна політика КНР, яка розпочалася разом із стартом Політики реформ та відкритості у 1978 році. Кожний п’ятирічний план містив пункти з розвитку міської інфраструктури та посилення урбанізації. Одним із ключових елементів сучасної економічної та соціальної політики Китаю є стратегія урбанізації, яка була прийнята у 2014 році та викладена у Національному плані урбанізації на 2014–2020 роки. Основними пунктами дослідження є визначення ключових теорій урбанізації та їхня класифікація; систематизація методології оцінки глобальної конкурентоспроможності міст; проведення ретроспективного аналізу етапів політики урбанізації Китаю; визначення групи провідних міст КНР на основі кластерного аналізу. Пропоноване дослідження фінансувалося Німецькою службою академічного обміну (ДААД) та проводилось у Кельнському університеті, Інститут географії (вересень – грудень 2015 року). Ця стаття представлена з останніми оновленнями у 2019 році.