ДАХОВА ПЛАСТИКА У МІКРОКОСМІ ТРАДИЦІЙНОГО КИТАЙСЬКОГО БУДИНКУ ТА МАКРОКОСМІ МІСТА

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  К. Ю. Рахно

Анотація

Стаття присвячена загальній ролі й місцю дахової пластики в мікрокосмі традиційного китайського будинку. Черепичний дах був найбільш оригінальним, прикметним і впізнаваним елементом китайської архітектури. За пізнього Середньовіччя ранг будівель в адміністративній ієрархії показувався саме дизайном даху. Історія черепичного виробництва у Китаї сягає глибини віків. Мистецтвознавці давно констатували, що найбільш вражаючими рисами у китайських будівлях є дахи й фронтони з їхніми фантастичними створіннями з глини, що сидять вервечкою на гребенях і кутах даху. Між загрозливими силами природи і людиною в ролі захисту міг виступати лише дах. Оскільки роль останнього була настільки важливою, то китаєць не обмежувався лише його технічною конструкцією, а підсилював його ще й духовними оберегами, виставляючи у вигляді сторожі на дах основний контингент свого анімістично сформованого «війська захисту» у формі вмурованих вздовж фронтонів і гребенів даху глиняних фігурок. Вони повинні були там стояти як постійно готові та невтомні охоронці. Тільки після цього китаєць відчував себе захищеним від нападів злих демонів. Саме так виникло широке використання дахових фігурок. Завдяки незмінності світогляду китайців це застосування знаходило місце впродовж століть аж до нашого часу. Китайські будівничі намагалися використовувати сприятливі духовні сили й відлякувати злі впливи засобами вжиткового оздоблення, що несли символічне значення, тому черепиця була найбільш частим апотропеїчним засобом на дахах. За етнографічними даними, на дахову глиняну пластику в традиційному китайському суспільстві покладалися цілком конкретні функції маніфестації суспільного статусу будівлі, захисту її від зла та конструювання щасливого буття в ній, що спиралися на давні космологічні уявлення. Естетична складова при цьому, зокрема, була вторинною. Натомість мали значення розташування керамічних фігурок, які кріпилися на найбільш вразливих з точки зору міфологічної свідомості місцях покрівлі, їхній колір, число, порядок і персонажний склад.

Як цитувати

Рахно, К. Ю. (2021). ДАХОВА ПЛАСТИКА У МІКРОКОСМІ ТРАДИЦІЙНОГО КИТАЙСЬКОГО БУДИНКУ ТА МАКРОКОСМІ МІСТА. Китаєзнавчі дослідження, (3), 7-19. https://doi.org/10.51198/chinesest2021.03.007
Переглядів статті: 40 | Завантажень PDF: 20

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

дах, черепиця, покрівельна кераміка, глиняні фігурки, обереги, Заборонене Місто, Китай

Посилання
Baker W.T. (2008), Architectural Excellence in a Diverse World Culture, Images Publishing Pty Ltd., Victoria. (In English).
Barmé G. (2008), The Forbidden City, Profile Books Ltd., London. (In English).
Bates R. (2008), 29 Chinese Mysteries, TuDragons Books Ltd., Beijing. (In English).
Becker J. (2008), City of Heavenly Tranquility: Beijing in the History of China, Oxford University Press. (In English).
Chan C. (1992), Imperial China, Chronicle Books, San Francisco: XII, 164 p. (In English).
Chunfeng Y., Yi W. (2004), “The Colourful Glazed Forbidden City,” China and the World Cultural Exchange, No. 6, pp. 10–12. (In English).
Eberhard W. (1986), Dictionary of Chinese Symbols: Hidden Symbols in Chinese Life and Thought, Routledge, London and New York. (In English).
Fuchs E. (1924), Dachreiter und verwandte chinesische Keramik des XV. bis XVIII. Jahrhunderts, Albert Langen, München. (in German)
Gao J. (2016), “The Architectural Symbolism of Chinese Imperial Power: The Magnificent Design, Distinct Colors and Lucky Numbers of the Forbidden City,” Education About Asia, vol. 21, No. 3, pp. 9–17. (In English).
Gaubatz P.R. (1996), Beyond the Great Wall: Urban Form and Transformation on the Chinese Frontiers, Stanford University Press, Stanford. (In English).
Kerr R, Wood N. (2004), Science and Civilisation in China, vol. 5/12, Ceramic Technology, Cambridge University Press, Cambridge. (In English).
Knapp R.G. (2000), China’s Old Dwellings, University of Hawaii Press, Honolulu. (In English).
Laufer B. (1910) “Zur kulturhistorischen Stellung der chinesischen Provinz Shansi”, Anthropos, vol. 5, No. 1, pp. 181–203. (in German).
Lillehoj E. (1983), Chinese Ceramics. Catalog by Illinois State Museum, Springfield. November 13, 1983 – January 15, 1984, Printed by the authority of the State of Illinois, Springfield. (In English).
Lindqvist C. (2009), China: Empire of Living Symbols, Da Capo Press, Cambridge. (In English).
Little S., Eichman Sh. (2000), Taoism and the Arts of China, The Art Institute of Chicago; University of California Press, Chicago. (In English).
Meyer J. F. (1991), The Dragons of Tiananmen: Beijing as a Sacral City, University of South Carolina Press, Columbia. (In English).
Osterloh-Gessat E. (1990), “Dieser Ziegel ist mir lieb und wer ihn stihlt der ist eir dieb”, “Von erd bin ich gemacht”. Gestaltete Baukeramik: Ofenwandplättchen und Feierabendziegel, INFO Verlagsgesellschalt, Karlsruhe, pp. 33–127. (in German).
Peesch R. (1981), Ornamentik der Volkskunst in Europa, Druckerei Fortschritt Erfurt, Lepzig. (in German)
Peyrefitte A. (1992), The Immobile Empire, Vintage Books. A Division of Random House, Inc., New York. (In English).
Qingxi L. (2001), The Architectural Art of Ancient China, China Intercontinental Press, Beijing. (In English).
Staunton G. (1799), An Authentic Account of an Embassy from the King of Great Britain to the Emperor of China; Including Cursory Observations Made, and Information Obtained, in Travelling through that Ancient Empire and a Small Part of Chinese Tartary. Together with a Relation of the Voyage Undertaken on the Occasion of His Majesty’s ship the Lion, and the ship Hindostan, in the East India Company’s Service, to the Yellow Sea and Gulf of Pekin, as Well as of Their Return to Europe; Taken Chiefly from the Papers of His Excellency the Earl of Macartney, Sir Erasmus Gower, and of Other Gentlemen in the Several Departments of the Embassy, vol. 1, printed for Robert Campbell, by John Bioren, Philadelphia. (In English).
Stumfohl H. (1991), Die rote Farbe in Religion und Ritus, besonders in vorgeschichtlicher Hinsicht. Almogaren, No. 21, pp. 143–164. (in German)
Tan S. (2007), Craftworks of China, China Intercontinental Press, Beijing. (In English).
Vainker S.J. (1995), Chinese Pottery and Porcelain: From Prehistory to the Present, British Museum Press, London. (In English).
Valenstein S.G. (1989), A Handbook of Chinese Ceramics, The Metropolitan Museum of Art; Weidenfeld and Nicolson, New York and London. (In English).
Wang A. (2000), Cosmology and Political Culture in Early China, Cambridge University Press, Cambridge. (In English).
Watson W. (1984), Tang and Liao Ceramics, Thames and Hudson, London. (In English).
Williams Ch.A.S. (1974), Chinese Symbolism and Art Motifs: An Alphabetical Compendium of Antique, Turtle Publishing, Boston. (In English).
Williamson A. (1870), Journeys in North China, Manchuria, and Eastern Mongolia: With Some Account of Corea. In two volumes, vol. II, Smith, Elder and Co., London. (In English).