ПОЛІТИКА ПР ОТИ НА УКИ: ОГЛЯД ДІЯЛЬНОСТІ ІСТОРИЧНОГО ФАК УЛЬТЕТУ ПЕКІНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, 1949–2009 РОКИ

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  Цзє Лі

Анотація

Згідно з деякими дослідженнями китайські інтелектуали після 1949 року перейшли від служіння своїй культурі до служіння своїй нації чи навіть Комуністичній партії Китаю, що своєю чергою серйозно обмежило їхню інтелектуальну та моральну автономію. Таке явище особливо простежувалося в межах гуманітарних і соціальних наук, особливо в галузі історії. На нашу думку, хоча інтерес китайського комуністичного уряду до інтелектуалів після 1949 року є певною формою маніпуляції, проте інтелектуали не просто пасивно співпрацювали з Комуністичною партією Китаю або грали роль поступливих слуг правлячого режиму. У статті розглядається розвиток історичного факультету Пекінського університету (Бейда) з 1949 року по 2009 рік. Також зроблено спробу детально дослідити еволюцію історичного факультету в чотири різні періоди під впливом комуністичного уряду Китайської Народної Республіки та з посиленням контактів із закордонним науковим світом із 1949 року. Автор демонструє, що цей академічний підрозділ після 1949 року досить пригнічувався; однак багато істориків і дослідників факультету за часів Мао Цзедуна справді проводили історичні дослідження, використовуючи теорію марксизму, та прагнули можливої обмеженої академічної автономії. Після приходу Ден Сяопіна до влади в 1978 році історичний факультет вийшов на новий професійний рівень, а політичні фактори поступово зникли з дослідницького середовища. Учені не вважали себе пропагандистами та не бажали руйнувати академічні стандарти чи спотворювати історію, щоб відповідати безпосереднім політичним цілям. У статті спочатку коротко розглядається історія Бейди із часів Китайської Народної Республіки. Після цього окремо представлені етапи розвитку факультету історії з 1949 року по 2009 рік у різних секціях; особлива увага приділяється зв’язкам між політикою, викладачами та навчальними програмами з історії. Підсумовуючи, зауважимо, що після 60 років від заснування Китайської Народної Республіки (1949–2009 роки), на початку XXI століття, історичний факультет Бейди, здавалося би, закінчив свою тривалу ізоляцію та задуху, яка тривала до 1978 року й повернулася до свого розквіту, як у 1920-х – 1930-х роках. Факультет став більш космополітичним, професійним та академічно автономним. Чотири десятиліття розвитку не тільки зробили значний внесок у реформу факультету, особливо в аспектах навчальних програм і педагогіки, але й ефективно культивували давню культуру історичних досліджень Бейди.

Як цитувати

Лі, Ц. (2022). ПОЛІТИКА ПР ОТИ НА УКИ: ОГЛЯД ДІЯЛЬНОСТІ ІСТОРИЧНОГО ФАК УЛЬТЕТУ ПЕКІНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, 1949–2009 РОКИ. Китаєзнавчі дослідження, (4), 5-20. https://doi.org/10.51198/chinesest2022.04.005
Переглядів статті: 100 | Завантажень PDF: 67

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

факультет історії, Пекінський університет (Бейда), історичні дослідження, Китай, комунізм, Мао Цзедун, Ден Сяопін

Посилання
Chen Pingyuan and Xia Xiaohong (1998), Beida jiushi [The Old Stories of Beijing University], Sanlian shudian chubanshe, Beijing. (In Chinese).
Goldman M., Cheek T., and Hamrin C.L. (1987), China’s Intellectuals and the State: in Search of a New Relationship, Council on East Asian Studies, Harvard University, Cambridge. (In English).
Guo Weidong and Niu Dayong (2004), Beijing daxue lishi xuexi jianshi [A Concise History of the History Department at the Beijing University], Beijing daxue lishixi chubanshe, Beijing. (In Chinese).
Hu C.T. (Ed.) (1969), Aspects of Chinese Education, Teachers College Press, New York. (In English).
Israel J. (1998), Lianda: a Chinese University in War and Revolution, Stanford University Press, Stanford. (In English).
Jian Bozan (1962), Lishi wenti luncong [The Collection on Historical Questions], Renmin chubanshe, Beijing. (In Chinese).
Lin Xiaoqing D. (2005), Peking University: Chinese Scholarship and Intellectuals, 1898–1937, State University of New York Press, Albany. (In English).
Liu Lejian (1988), Jinri Beida [Beijing University Today], Beijing daxue chubanshe, Beijing. (In Chinese).
Lü Lin (1989), Beijing daxue [Beijing University], Hunan jiaoyu chubanshe, Changsha. (In Chinese).
MacFarquhar R. (1960), The Hundred Flowers, Stevens, London. (In English).
Peking University, available at: http://www.history.pku.edu.cn (In English).
The Department of History at Beijing University (1986), Jian Bozan xueshu jinan wenji [The Collection of Scholarly Essays in Memory of Jian Bozan], Beijing daxue chubanshe, Beijing. (In Chinese).
Wang Chunmei and Wang Meixiu (2007), Nashi women zhengnianqing: Beijing daxue lishixi xiyou huiyilu [We Were Young Then: the Memoirs of History Department Alumni at the Beijing University], Xiandai jiaoyu chubanshe, Beijing. (In Chinese).
Zhang Guoyou (2008), Renwen guangcai, sheke fenghua: Beijing daxue renwen shehui kexue gailan [The Colorfulness of Humanities and Social Sciencess: An Outlook of the Faculties of Humanities and Social Sciencess at the Beijing University], Beijing daxue chubanshe, Beijing. (In Chinese).