ПОЛІТИКА ПР ОТИ НА УКИ: ОГЛЯД ДІЯЛЬНОСТІ ІСТОРИЧНОГО ФАК УЛЬТЕТУ ПЕКІНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, 1949–2009 РОКИ

Анотація

Згідно з деякими дослідженнями китайські інтелектуали після 1949 року перейшли від служіння своїй культурі до служіння своїй нації чи навіть Комуністичній партії Китаю, що своєю чергою серйозно обмежило їхню інтелектуальну та моральну автономію. Таке явище особливо простежувалося в межах гуманітарних і соціальних наук, особливо в галузі історії. На нашу думку, хоча інтерес китайського комуністичного уряду до інтелектуалів після 1949 року є певною формою маніпуляції, проте інтелектуали не просто пасивно співпрацювали з Комуністичною партією Китаю або грали роль поступливих слуг правлячого режиму. У статті розглядається розвиток історичного факультету Пекінського університету (Бейда) з 1949 року по 2009 рік. Також зроблено спробу детально дослідити еволюцію історичного факультету в чотири різні періоди під впливом комуністичного уряду Китайської Народної Республіки та з посиленням контактів із закордонним науковим світом із 1949 року. Автор демонструє, що цей академічний підрозділ після 1949 року досить пригнічувався; однак багато істориків і дослідників факультету за часів Мао Цзедуна справді проводили історичні дослідження, використовуючи теорію марксизму, та прагнули можливої обмеженої академічної автономії. Після приходу Ден Сяопіна до влади в 1978 році історичний факультет вийшов на новий професійний рівень, а політичні фактори поступово зникли з дослідницького середовища. Учені не вважали себе пропагандистами та не бажали руйнувати академічні стандарти чи спотворювати історію, щоб відповідати безпосереднім політичним цілям. У статті спочатку коротко розглядається історія Бейди із часів Китайської Народної Республіки. Після цього окремо представлені етапи розвитку факультету історії з 1949 року по 2009 рік у різних секціях; особлива увага приділяється зв’язкам між політикою, викладачами та навчальними програмами з історії. Підсумовуючи, зауважимо, що після 60 років від заснування Китайської Народної Республіки (1949–2009 роки), на початку XXI століття, історичний факультет Бейди, здавалося би, закінчив свою тривалу ізоляцію та задуху, яка тривала до 1978 року й повернулася до свого розквіту, як у 1920-х – 1930-х роках. Факультет став більш космополітичним, професійним та академічно автономним. Чотири десятиліття розвитку не тільки зробили значний внесок у реформу факультету, особливо в аспектах навчальних програм і педагогіки, але й ефективно культивували давню культуру історичних досліджень Бейди.