НАЦІОНАЛІЗМ У СУЧАСНОМУ КИТАЇ: ВІД КІНЦЯ XIX СТОЛІТТЯ ДО ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ

Анотація

У цій статті автор вказує на два види націоналізму, які глибоко вкоренилися в історії сучасного Китаю: перший – позитивний, або конструктивний, а другий – негативний, або деструктивний. У дослідженні простежується походження сучасного китайського націоналізму починаючи від наслідків опіумних війн 1840-х років, коли Китай перебував під владою династії Цін (1644–1911), до його нещодавнього розвитку на початку XX століття. Попри те, що позитивні націоналістичні настрої об’єднали китайський народ для опору іноземному вторгненню з кінця XIX століття і опору репресіям комуністичного правління в 1976 і 1989 роках, відповідно, з кінця 1990-х років націоналізм у Китаї експлуатується і використовується для маніпуляцій Комуністичною партією Китаю, щоб відвернути увагу людей від внутрішніх проблем Китаю, досягти політичних цілей партії і легітимізувати її авторитарне і репресивне правління в Китаї. Кульмінацією такого агресивного і нестримного націоналізму стали численні насильницькі антияпонські демонстрації та протести по всій країні на початку 2000-х років. Ці антияпонські настрої не обмежилися лише політичним, ідеологічним та територіальним рівнями, також вони проникли у сферу розваг, спорту та освіти. У порівнянні з антияпонськими настроями під час Другої світової війни в Китаї, які об’єднали націю і надихнули всі верстви китайського населення вистояти і дати відсіч японським загарбникам, ненависть до Японії на початку XX століття мала мало спільного зі справжнім патріотизмом. Навпаки, ворожнеча, розпалена китайським комуністичним режимом, призвела до хаосу, насильства, соціальних скандалів і навіть до хуліганських і фашистських проявів. Автор доходить висновку, що крах комунізму в Радянському Союзі та Східній Європі змусив китайських комуністичних лідерів переосмислити, модифікувати комуністичну ідеологію, доповнивши її більш націоналістичними елементами, щоб зробити її більш переконливим і ефективним засобом захисту легітимності однопартійної держави. Однак слід зазначити, що марнославний і фанатичний націоналізм не міг бути використаний жодною політичною правлячою партією, оскільки такий вид націоналізму не мав би жодної цінності для політичної легітимності. Отже, негативний націоналізм – це палиця з двома кінцями, а позитивний – ні. Китайський комуністичний режим у майбутньому може опинитися під тінню негативного націоналізму і керуватися ним, що може завести країну в дуже небезпечну ситуацію глухого кута. Іншими словами, партія просто стріляє собі в ногу.