ТВОРЧІСТЬ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА І ЛУ СІНЯ: ПРОБЛЕМИ ГЕНЕТИКО-ТИПОЛОГІЧНОЇ СПОРІДНЕНОСТІ
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
У дослідженні порівнюється творчість представників Західної і Східної культури – Володимира Винниченка і Лу Сіня у нелегкий для цілого світу період політичних, економічних і духовних катаклізмів. Встановлено, що, попри власну унікальність і самобутність, українська і китайська літератури розвивалися під впливом загально- європейської, а у творчості майже кожного письменника першої половини ХХ століття легко віднайти рефлексії провідних світоглядних течій «філософії життя» і психоана- лізу. Не випадково доля маленької людини, пригніченої жорсткими правилами пове- дінки, втрачала приреченість. Інстинкти життя і пульсуюча «життєва енергія» давали шанс подолати глибоку естетичну, культурну, моральну і релігійну кризу. З’ясовано, що авторські експерименти мали єдину мету – реорганізувати і модернізувати власні національні літератури, вивести їх на якісно новий рівень розвитку, використовуючи для цього всі можливі засоби. Європейське вільнодумство та індивідуалізм цьому якнайкраще сприяли. Виділено основні спільні риси художньої творчості Володимира Винниченка і Лу Сіня: націленість на трансформацію застарілих традиційних форм і методів у літературі, залучення нових тем, проблем, образів і жанрів, соціальна заангажова- ність, надмірний публіцизм, застосування модерністського прийому «потоку свідо- мості», використання Я-оповідача, вживання простої народної мови, різка критика суспільного устрою, ніцшеанський слід, використання образу божевільного на позна- чення політичного опонента та інакодумця тощо. Доведено історико-генетичні та типологічні зв’язки творчості українського і китайського авторів, у якій гостро відчувається дух європейського модернізму. Звер- нено увагу на те, що талановиті письменники аж ніяк не калькують європейські куль- турні впливи. Вони по-своєму інтерпретують іноземні тенденції, пристосовуючи їх до особливостей власних національних літератур. Тому сторонні мистецькі запозичення жодним чином не шкодять їхній індивідуально-авторській манері письма, а, навпаки, збагачують і увиразнюють її. Більше того, порівняння творчості яскравих представ- ників різних, на перший погляд, культур дозволило нам показати, що жодні політичні, ідеологічні, географічні, релігійні, мовні чи навіть ментальні бар’єри не здатні зупи- нити інтелектуальний обмін у межах окремих націй і цілих культур.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Винниченко, Лу Сінь, типологічна спорідненість, модернізм, інстинкти життя, китайська література.
Гілевич А. До питання про жанрову ідентифікацію хейанської прози ніккі- бунгаку. Мовні і концептуальні картини світу. Київ : ВПЦ «Київський універ- ситет», 2018, Вип. 62, Частина 1. С. 47–54.
Гнідан О., Дем’янівська Л. Володимир Винниченко: Життя. Діяльність. Київ : Четверта хвиля, 1996, 256 с.
Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискурс раннього українського модер- нізму. Постмодерна інтерпретація. Львів : Хроніка, 1997.
Денисюк Т. Новелістика В. Винниченка: поетика сюжету та композиції. Боже Слово. 2020. № 7. С. 10–11.
Костюк Г. Світ образів та ідей Винниченка. Слово і час. 1999. № 7. С. 14–26.
Михида С. Слідами його експериментів: змістові домінанти та поетика конфлікту в драматургії В. Винниченка. Кіровоград : Центрально-Українське видавництво, 2002, 188 с.
Мовчан Р. Український модернізм 1920-х років: портрет в історичному інтер’єрі. Київ : Стилос, 2008, 544 с.
Ніцше Ф. Так казав Заратустра; Прагнення до влади. Київ : Основи, Дніпро, 1993, 416 с.
Панченко В. Будинок з химерами: творчість Володимира Винниченка 1900–1920 років у європейському літературному контексті. Кіровоград, 1998, 272 с. Субтельний О. Україна: Історія. Київ : Либідь, 1993, 720 с.
Фрейд З. Вступ до психоаналізу. / Переклад з німецької П. Таращука. Київ : Основи, 1998, 714 с.
Шпенглер О. Закат Европы: В 2 т. Т. 1. / Пер. с нем. И. Маханькова. Москва : Айриспресс, 2003, 528 с.
Шпенглер О. Закат Европы: В 2 т. Т. 2. / Пер. с нем. И. Маханькова. Москва : Айриспресс, 2003, 624 с.
Chen P. Taste and resistance: Lu Xun’s scholarly style and its reception. Front. Lit. Stud. China. 2007. No. 1. Р. 213–249, available at: https://doi.org/10.1007/ s11702-007-0010-x.
Chinnery J. The Influence of Western Literature on Lǔ Xùn’s ’Diary of a Madman’. Bulletin of the School of Oriental and African Studies, University of London. 1960. No. 23(2). Р. 309–322.
Daiyun Yue (2019). Nietzsche et la littérature chinoise moderne. Perspectives chinoises. Quelques histoires de réception. 2019. No. 29. Р. 13–38, available at: https://doi.org/10.4000/rgi.
Hosftede G. Cultures and Organizations: Software of the Mind. New York : Mc Graw Hill, 2005.
Linell D. Doing culture: Cross-cultural communication in action. Foreign language teaching and research press, 2001.
Memmi D. Comparative foundations of Eastern and Western thought. AI & Soc. 2017. No. 32. Р. 359–368, available at: https://doi.org/10.1007/s00146-016-0656-5. Winter T. Civilisations in dialogue? UNESCO and the politics of building East and West relations. International Journal of Cultural Policy. 2021. No. 28. Р. 11–15.