ДАОСИЗМ І МАРКСИЗМ-ЛЕНІНІЗМ: ПОЄДНУЮЧИ НЕПОЄДНУВАЛЬНЕ. ЩОДО ДОЦІЛЬНОСТІ ВИВЧЕННЯ КЛАСИКІВ У ДОСЛІДЖЕННІ МЕТОДОЛОГІЇ ВЕДЕННЯ СУЧАСНОЇ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ

Анотація

У вивченні гібридних воєн і виробленні успішних протидій гібридним загрозам, на нашу думку, надзвичайно велику вагу має досвід стародавнього Китаю. Там із давніх часів існує воєнна доктрина – витончене мистецтво досягати своїх цілей. Ця військова наука трималася в секреті й маловідома навіть у самому Китаї. Ми маємо дякувати синологам, які відкрили нам таємничий світ Азії, не тільки переклали твори китайських класиків, а й забезпечили нас коментарями й дослідженнями, що дають можливість не тільки читати твори стародавніх стратегів, а й розуміти їх. Щодо дослідження методів гібридної війни, застосованих В. Леніним, і пошуків історичних прецедентів уважаємо більш доцільним опиратися на доктрину Сунь-цзи. Немає відомостей, чи вивчав Ленін трактат «Мистецтво війни», але на практиці він використав усі його настанови. Наприклад, «Майстерний лідер прищеплює норми моралі й суворо дотримується методу та дисципліни; тому й важить головою за успіх», «Війна – це шлях обману» тощо. Досвід більшовиків демонструє, що головним у їхній стратегії стало завоювання умів, панування над свідомістю мас, а конкретні практичні кроки стали вже другорядними й похідними. В. Ленін, зокрема, мав звичку починати полеміку зі своїми опонентами з ідеологічних питань. На відміну від В. Леніна, його противники вважали ідеологічні питання несуттєвими. Друга відмінність ленінської методології – її еклектичний характер. Пишучи про необхідність творчого застосування теорії К. Маркса й застерігаючи від догматичного сприйняття марксизму, В. Ленін говорив про застосування різних форм і методів «революційної боротьби» й швидкої заміни однієї форми боротьби іншою за необхідності (див. «Дитяча «хвороба лівизни» в комунізмі»). Отже, сучасна гібридна війна також, по суті, є еклектикою, що поєднує в собі різноманітні форми й засоби, навіть далекі від традиційної війни. У цьому сенсі вона відповідає духу нашого часу – глобалізації, що вбирає всі культури світу. Також глобалізація зробила світ видимим, а методи ведення війн не нові, лише модернізовані рецепти класиків. Придворні інтриги і стратагеми давно вийшли за межі палаців, тепер вони охоплюють усіх, а не лише аристократію.