КИТАЇЗОВАНИЙ ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИЙ МАРКСИЗМ: РЕЦЕПЦІЯ ЗАХІДНИХ ІДЕЙ ТА ПОШУК ВЛАСНИХ ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ

Анотація

У статті досліджено основні аспекти китаїзованого феноменологічного марксизму, що сформувався внаслідок рецепції китайськими вченими ідей одного з найважливіших напрямів західної філософії ХХ ст. Проаналізовано феноменологічний метод виходу за межі бінарної опозиції традиційної філософії в контексті визначення сучасного смислу китаїзованого марксизму (Чжан Сянлун, Ду Сяочжень, Хуан Їнцюань, Лі Хуйбінь, Ні Лянкан, Ло Кетін, Ден Сяоман, Чжан Їбін, Хань Цінсян, Цзоу Шипен, У Мен, Ма Їнхуей). Особлива увага автором приділена використанню феноменологічної критики задля подолання наївності натуралізму в китаїзованому марксизмі (Лі Пен). Показано порівняльний аналіз історичного матеріалізму К. Маркса і генетичної феноменології Е. Гуссерля у працях китайських філософів-марксистів (Чжан Їбін, Ден Сяоман, Пань Цзяньтунь, Ян Ґен). Визначено важливий напрям у пошуках теоретичного синтезу китаїзованого марксизму з окремими західними філософськими концептами – це поєднання розумного перетворення світу К. Маркса і «життєвого світу» Е. Гуссерля (Ден Сяоман, Ван Дефен, Юй Уцзінь, Янь Менвей, Ден Боцзюнь, Тань Пейвень). Також вказано на трансформацію естетичної проблематики в китаїзованому феноменологічному марксизмі (Ден Сяоман). У статті визначені деякі результати та тенденції розвитку китаїзованого феноменологічного марксизму, у якому виділено п’ять аспектів, а саме: 1) сучасний діалог між феноменологією і марксизмом; 2) порівняльне вивчення ідей К. Маркса і М. Гайдеггера; 3) внутрішній зв’язок ідей К. Маркса та Е. Гуссерля, а також можливість їхньої інтеграції; 4) Франкфуртська школа і феноменологія; 5) новітні тенденції у вивченні марксизму і феноменології. Відзначено, що ідеї феноменологічного марксизму були не тільки досить повно осмислені китайськими філософами-марксистами, а й інкорпоровані в китаїзований марксизм. Серед багатьох китайських філософів-марксистів домінує думка, що феноменологічний підхід може бути переорієнтований таким чином, щоб він відійшов від філософських рамок апріорного ідеалізму Е. Гуссерля та розвивався в матеріалістичному напрямі, доповнюючи певним чином матеріалістичну діалектику.