ЗАРОДЖЕННЯ І ЗАНЕПАД КИТАЙСЬКОГО АНАРХІЗМУ НА ПОЧАТКУ 20-ГО СТОЛІТТЯ
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
На початку 20-го століття анархістський рух був одним з найвпливовіших у Китаї, однак доволі швидко він перетворився на маргіналізоване та ізольоване явище, а частина його представників перейшла на сторону марксистів. У статті розглянуто зовнішні та внутрішні чинники формування, розквіту та занепаду анархістських ідей та діяльності окремих представників китайських анархістів. Попри те, що рух втратив свою впливовість вже у 1930-х роках, ідеї та поняття, принесені анархістськими організаціями у інтелектуальну дискусію, продовжили свій розвиток у тогочасній марксистській думці. Китайський анархізм брав свої витоки наприкінці правління династії Цін як одна з течій соціалізму та дуже швидко сформувався у впливовий та великий рух, здебільшого очолюваний китайською молоддю, натхненною діяльністю закордонних анархістів та нігілістів. Частина ранніх анархістів виступала за застосування терору для досягнення власних цілей, при цьому вважаючи людину, індивіда – найвищою цінністю. Крім зовнішніх впливів на формування і розвиток руху, важливо також брати до уваги внутрішні чинники та обставини, що склалися на початку 20-го століття, зумовивши активізацію та поширення радикальних рухів у Китаї. У період свого розквіту анархістський рух намагався зблизитися з марксистами, як ідеологічно близькими активістами, а марксисти, в свою чергу, мали намір переконати анархістів поступитися своїми принциповими анти-державницькими переконаннями на користь спільної справи соціальної революції та повалення старого ладу. Занепад анархістського руху в Китаї пов’язаний з декількома чинниками: зі смертю Лю Шифу, найавторитетнішого з представників руху; з культурними дебатами між анархістами та марксистами; з радикальністю та утопічністю пропагованих ідей, котрі знаходили менше схвалення у тогочасної інтелігенції; з внутрішньополітичною ситуацією, що склалася в умовах правління воєначальників. У статті розкриваються основні етапи та напрямки розвитку анархістського руху, визначаються найбільш важливі персоналії, що його представляють, основні фракції та угрупування. Окрема увага присвячена діяльності Лю Шифу, представника найвпливовішої групи анархістів Ґуанчжоу та його анти-марксистським поглядам.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
анархізм, Лю Шифу, рух Четвертого травня, марксизм, Лю Шипей
阿明布和。五四时期毛泽东之思想转变的历史透析。内蒙古师范大学学报(哲学社会科学版)。2017 年。第1期。 第5-17+29 页。
李金娜。五四时期的无政府主义思潮探析。 中共山西省直机关党校学报。2013 年。第3 期。第64-66 页。
李晓丽。试析中国无政府主义在五四时期兴起的原因。传承。2010 年，第30期。第104-105页。
江波，龙毅。五四时期先进知识分子与无政府主义。湘潭大学学报(哲学社会科学版)。1996 年。第05期。 第33-35页。
汤庭芬。五四时期无政府主义的派别及其分化。 华中师院学报(哲学社会科学版)。1981 年。第03期。第44-51页。
孙桂莉。五四时期马克思主义与反马克思主义之间的斗争和教训。 赤峰学院学报(汉文哲学社会科学版)。2013 年。第09期。第59-60页。
刘贵福。建党初期李大钊对无政府主义者的联合与斗争。 唐山学院学报。2021 年。第05期。第24-28+67页。
林妙珊。近代无政府主义者对马克思主义社会形态理论的传播和认知。红广角。2017 年。第1期。第57-62页。
张一玮。无政府主义者的旅行:对巴金《旅途随笔》的文本分析。重庆文理学院学报(社会科学版)。 2011 年。第02期。第90-93页。
李怡。近代中国从竞争到互助进化论的文化转向与文化回归现象——兼论中国无政府主义者的道德建设误区与戒鉴。 华中师范大学学报(人文社会科学版)。2004 年。第02期。第55-57+82 页。
鲁法芹。中国早期无政府主义者的社会主义观评析——兼论师复对民生主义的诘难。 当代世界社会主义问题。2010 年。第04期。第43-53页。
李奎原。青年周恩来无政府主义思想的嬗变。 党史纵横。2016 年。第11期。第42-43页。
闫虹珏。近代中国无政府主义思潮述评。 中南民族大学学报(人文社会科学版)。2006 年。第1期。第99-102页。
孟彭兴。近代中国无政府主义思潮的兴衰与马克思主义的胜利。 史林。1994 年。第01期。 第55-57页。
王清玲。近代“启蒙—救亡”视域下的无政府主义思潮透视。学术交流。2018 年。第09期。第97-103页。
朱洪涛。试论近代中国的无政府主义。 泰安教育学院学报岱宗学刊。2010 年。第01期。第50-52页。
李宝明。批判的传统化及其消解:近代无政府主义批判精神的命运。天津社会科学。2010 年。第04期。第131-135页。
朱丽辰。刘师培的无政府主义政治思想。郑州航空工业管理学院学报(社会科学版)。2011 年。第06期。第51-54页。
蒋俊。刘师培的无政府主义思想剖析。 山东大学文科论文集刊。1981年。第02期。第143-150页。
大米. Desiree Social Center: A liberated space in Wuhan. Available at: https://theanarchistlibrary.org/library/dc-desiree-social-center-a-liberated-space-in-wuhan (accessed 18 November 2022)
Tang Shui’en. The Alternative Education of a Chinese Punk. Available at: http://chinastudygroup.net/2010/12/the-alternative-education-of-a-chinese-punk/(accessed 18 November 2022)